В економічній літературі часто згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи та радикальних санаційних дій ("Primat des Handelns"). Прихильники цього напрямку (здебільшого економісти-практики) не враховують, що в разі його вибору не залишається часу для досконалого дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. На противагу цим поглядам теоретики додержують думки, що цейтнот у підготовці санаційних заходів – основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для розробки імпровізованих та гнучких дій.

На методи та форми проведення санації вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств. Вивчаючи теоретичну і практичну базу санації підприємств, ознайомлюємося з основними проблемами, що становлять предмет досліджень зарубіжних економістів у цій галузі. Предметом дискусій провідних учених Німеччини, США, Великобританії є питання, пов'язані з методами прогнозування банкрутства підприємств, класифікацією фінансових джерел санації та послідовністю їх мобілізації; змістом контролінгу санації, порядком проведення санаційного аудиту; формами та розмірами державної фінансової підтримки підприємств; санаційними пріоритетами; швидкістю фінансового оздоровлення; приватизаційними аспектами санації підприємств тощо.

Розділ 2. Особливості банкрутства у зарубіжних країнах

2.1. Особливості банкрутства у Сполучених Штатах Америки

Особливістю американських законів і судової практики є те, що термін "неплатоспроможність" ототожнюється з терміном "банкрутство". І в першому і в другому значенні ці терміни розуміються як стан абсолютної неплатоспроможності, при якій в майні боржника наступив стан, що характеризується перевищенням його пасиву над активом, і сам боржник при звичайному веденні справи не може погасити своїх фінансових зобов'язань, по яких наступив термін платежу.

Разом з тим в законодавстві США термін "банкрутство" уживається у вужчому значенні. В даному випадку "банкрутство" розглядається як окремий випадок неспроможності, що характеризується тим, що боржник винен здійснює злочинні діяння, що завдають збитку інтересам кредиторів, за яких зобов'язаний нести кримінальну відповідальність. Отже, банкрутство розглядається як кримінально-правова сторона неспроможності [16].

Самостійний розвиток законодавства про банкрутство в США почався з прийняттям федеральної конституції 1787 року, яка віднесла правове регулювання боргів і, отже, неспроможності, до компетенції Конгресу.

У XX столітті в основі законодавства США про неспроможність лежав федеральний закон 1898 року, що піддавався безперервним змінам і поправкам.

У 1970 році була почата підготовка до реформи законодавства про неспроможність, що завершилася прийняттям у 1978 році федерального закону № , що вступив у дію з 1 жовтня 1979 року і був інкорпорований у 11 розділ Зведення законів США.

Разом з федеральним законодавством окремі питання неспроможності регулюються законодавством штатів. Особливі правила застосування норм про неспроможність, які мають процедурний характер, видаються Верховним Судом США.

Підвищена увага законодавчих і судових органів до регулювання проблем неспроможності пояснюється тим, що історія США рясніє прикладами банкрутств учасників торгового обороту. Найбільше їх число падає на періоди економічних депресій і криз. Так, наприклад, при економічному спаді в 1982 році розорилося 25346 американських фірм.

Згідно із законом 1978 року неспроможними боржниками можуть бути оголошені: 1) фізичні особи; 2) товариства і 3) корпорації. Не підпадають під дію закону страхові і банківські корпорації, будівельні установи і союзи. Для залізничних корпорацій передбачена спеціальна процедура реорганізації (за умови підвищення ефективності, скорочення чисельності).

Закон 1978 року поширюється так само і на муніципальні корпорації та інші організації в тому випадку, якщо законодавство конкретного штату дозволяє їм піддаватися процедурі реорганізації, яка наказана законодавством про неспроможність. У окрему групу суб'єктів неспроможності виділені брокери фондових і товарних бірж, для яких передбачена спеціальна процедура.

Нарешті, в спеціальну групу виділені фізичні особи, що мають постійний і регулярний дохід. Для врегулювання їх боргів введена спеціальна процедура.

Початок провадження у справах про неспроможність в США відбувається за ініціативою боржника і кредиторів, проте офіційне визнання боржника неспроможним є винятковою прерогативою суду.

Якщо ініціатива про початок провадження виходить від боржника, то він підписує заяву до суду про визнання його неспроможним одноособово. У випадку, якщо така заява поступає від корпорації або іншої юридичної особи, тоді заява підписується керівниками, що відповідають за їх діяльність, або будь-яким іншим уповноваженим на те представником. Клопотання про початок провадження у справі про неспроможність можуть подати і кредитори. Для такого клопотання потрібно виконати ряд умов: 1) необхідно, щоб сума їх претензій до боржника була не менше 5000 доларів; 2) клопотання вважається дійсним, якщо його підписали не менше трьох кредиторів з 12 і більше кредиторів, що мають фінансові вимоги до одного і того ж боржника. У разі, коли такі вимоги пред'являють менше 12 кредиторів, то клопотання може підписати і один з них. Проте не всякий кредитор може бути ініціатором провадження у справі про неспроможність. Такого права позбавлені кредитори, вимоги яких забезпечені заставою. Це пояснюється тим, що заставодержатель є суб'єктом речового права, тому він не може виступати одночасно в ролі конкурсного кредитора по відношенню до заставника, що порушив справу про визнання його неспроможним боржником.

У США зафіксовано немало випадків, коли компанія, що заявила клопотання про початок конкурсного провадження, сама піддається ліквідації. Закон врахував такі ситуації і наказав підтримувати заявлене клопотання і здійснювати інші процесуальні дії самому ліквідаторові компанії, оскільки він має право на пред'явлення будь-якого позову і