якщо вони висувають заперечення проти припинення справи [16].
Слід, проте, відзначити, що винесення ухвали про закінчення конкурсного провадження автоматично не звільняє від боргів у наступних випадках: 1) при виплаті прибуткового податку, від якого боржник, може бути звільнений тільки з відома Казначейства; 2) за наявності боргів, що виникли в результаті порушення боржником обов'язків довірчого власника; 3) при боргах у вигляді сум, присуджених рішенням, що вступило в законну силу, за позовом про зваблювання строком від одного року до семи років і штрафом в розмірі від десяти до двохсот тисяч франків.
У спеціальний вид банкрутства КК до відносно недавнього часу виділяв банкрутство маклерів і посередників. Цьому була присвячена ст. 404, яка свідчила, що "особи, які займаються посередництвом з купівлі і продажу цінних паперів і маклери, що впали в неспроможність, караються каторжними роботами; якщо вони викриті в злісному банкрутстві – довічними каторжними роботами".
Таким чином, англійське кримінальне законодавство розглядає банкрутство як небезпечне посягання на приватну власність і передбачає суворе покарання за його здійснення.
2.3. Особливості банкрутства у Німеччині
Відомо, що Німеччина вперше стала єдиною державою в 1871 році, коли 18 січня цього року князі проголосили прусського короля Вільгельма І німецьким імператором. З того часу почалися роботи по кодифікуванню конкурсного права, які були завершені прийняттям 21 грудня 1876 року Конкурсного статуту (Konkursordnung). Він вступив у дію з 1 жовтня 1879 року. Цей Статут в редакції 1898 року є діючим законом ФРН, хоча до нього неодноразово вносилися зміни і доповнення. Зокрема, в 1935 році був прийнятий Закон про мирові операції, що суттєво доповнив Конкурсний Статут. У 1976 році Законом боротьбі з економічними злочинами була відмінена третя книга Конкурсного Статуту, що містила норми кримінально-правового характеру.
Суб'єктом неспроможності за законодавством Німеччини може бути будь-яка фізична або юридична особа за наявності наступних передумов: 1) нездатності погасити боргові зобов'язання; 2) наявність декількох кредиторів; 3) судового посвідчення судом нездатності погасити боргові зобов'язання.
Особливістю конкурсного права Німеччини є те, що воно розглядає "конкурентноздатними" повні товариства, що не визнаються юридичними особами, в зв'язку з чим і допускає можливість відкриття відносно їх майна конкурсного провадження. При оголошенні такого товариства неспроможним в якості конкурсних кредиторів виступають кредитори всього товариства, а не особисті кредитори його членів. Проте це не виключає можливості для особистого кредитора під час конкурсного процесу пред'явити вимогу до свого боржника. Закон також допускає переведення стягнення на майно товариства, якщо один з його членів оголошений неспроможним боржником. Проте при відкритті конкурсу над майном окремого члена товариства закон наказує починати ліквідацію всього товариства. Можна припустити, що така жорстка залежність між неспроможністю одного з членів товариства і долею всього товариства викликана прагненням законодавця підвищити відчуття відповідальності членів товариства не тільки за раціональне ведення особистих справ, але й за благополуччя всього товариства.
Справи про неспроможність, також як і в інших країнах, найчастіше виникають за ініціативою кредиторів. Це й зрозуміло, оскільки вони є головними зацікавленими особами на початку конкурсного провадження. Особливістю конкурсного законодавства, проте, є те, що воно встановлює ряд обмежень кола кредиторів, які мають право на клопотання про відкриття конкурсного провадження.
Підсудність клопотання про початок конкурсного провадження характеризується тим, що воно може бути подане до загального цивільного суду нижчої інстанції, в районі якого знаходиться промислова філія боржника, а якщо філії у боржника немає, то клопотання подається до суду в порядку загальної підсудності. У разі підсудності справи про відкриття конкурсного провадження декільком судам, клопотання може бути заявлене в будь-який з цих судів. Перший суд нижчої інстанції, в який було подано таке клопотання, виключає можливість його подання до іншого суду [16].
У Німеччині, як і в інших країнах, клопотання подається у письмовій формі, повинно бути забезпечено різними документами і, зокрема, списком всіх кредиторів боржника, даними, підтверджуючими основні вимоги, розмір і вид цінного паперу, з якого така вимога виникає і факт неоплатної цієї вимоги.
Прийнявши клопотання про відкриття конкурсного провадження, суд може викликати боржника для попереднього заслуховування. Коли місце проживання боржника або місце його знаходження невідоме, або виникає необхідність виклику з-за кордону, суд може його і не заслуховувати. В цьому випадку суд, при нагоді, може обмежитися заслуховуванням представника боржника або кого-небудь з його близьких, які мають в своєму розпорядженні відомості про матеріальний стан боржника. Якщо клопотання подане до суду боржником, то сповіщення про це по розпорядженню суду вручається всім кредиторам.
Прийнявши справу до провадження, суд призначає день слухання клопотання, про що поміщає повідомлення у пресі. За законодавством Німеччини суду надано право оголошувати боржника неспроможним і починати конкурсне провадження відразу ж після перевірки матеріалів справи, заслуховування кредиторів і боржника. Проте суд може відхилити клопотання про початок конкурсного провадження.
Законодавство Німеччини, подібно до законодавства інших країн, як попередження оголошення боржника неспроможним передбачає можливість укладення мирової угоди між боржником і кредиторами. Якщо ж висновок з яких-небудь причин став неможливим, то застосовується ліквідація майна боржника, процедура якої є єдиною для всіх видів неспроможних боржників.
Як вже відмічено, законодавство Німеччини знає таку фігуру конкурсного процесу як конкурсний керівник, який призначається судом. У разі поширення конкурсного процесу відразу на декілька підприємств, для кожного з них може бути призначений окремий конкурсний керівник, який діє незалежно від інших керівників.
Важливим етапом в конкурсному процесі є складання пасиву майна боржника, що створює конкурсну масу.
Особливістю конкурсного