якою вексель потрапляє в обіг: на відміну від інших цінних паперів емісія векселя не передбачає процедури державної реєстрації, будь-яких вимог до емітента, окрім наявності право- чи дієздатності.
Як зазначалось, вексельне право приділяє значну увагу формальній стороні заповнення векселя. Для визнання документа векселем він повинен містити ряд елементів, які називають обов'язковими реквізитами векселя. Згідно з Уніфікованим законом про переказний вексель і простий вексель переказний вексель повинен містити вісім, а простий вексель – сім обов'язкових реквізитів, які перелічені у табл. 1. Зразок заповнення вексельних бланків, відповідно переказного і простого векселів, дається на рис. 2 і 3.
Таблиця
Обов'язкові реквізити переказного і простого векселів згідно з женевською вексельною конвенцією 1930 р. [2, 175]
Реквізити переказного векселя | Реквізити простого векселя
1. Найменування "Вексель" | 1. Найменування "Вексель"
2. Простий і нічим не зумовлений наказ сплатити певну суму | 2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму
3. Найменування платника
4. Зазначення строку платежу | 3. Зазначення строку платежу
5. Зазначення місця платежу | 4. Зазначення місця платежу
6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж | 5. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж
7. Дата і місце складання векселя | 6. Дата і місце складання векселя
8. Підпис векселедавця | 7. Підпис векселедавця
Рис. . Переказний вексель та його реквізити [2, 176]
Розглянемо обов'язкові реквізити векселя:
1. Вексельна мітка, тобто найменування "вексель", включене у текст документа на мові, якою складено вексель. З метою утруднення перетворення невексельного зобов'язання у вексель слово "вексель" зазначається двічі: у лівому верхньому куті і в тексті документа, наприклад словами "заплатіть проти цього векселя. ..", "платіть за цим переказним векселем...").
2. Простий і нічим не зумовлений наказ (для переказного векселя) або зобов'язання (для простого векселя) сплатити певну суму. У векселі має бути зазначена конкретна точна сума (не допускається заповнення типу "приблизно три тисячі гривень" чи "шість-сім тисяч євро").
Рис. . Простий вексель та його реквізити [2, 176]
Якщо вексельна сума позначена словами і цифрами, то у разі розбіжності між цими позначеннями вексельною сумою вважається цифра, позначена прописом. Якщо ж у переказному векселі сума позначена кілька разів – або прописом, або цифрами – то у випадку розбіжності між цими позначеннями вексельною сумою вважається лише менша сума.
У переказному векселі, який підлягає оплаті за поданням або у такий-то строк від подання, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму нараховуватимуться проценти. У будь-якому іншому випадку така умова вважається ненаписаною. Процентна ставка має бути вказана у векселі. За відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються з дня складання переказного векселя, якщо не вказана інша дата.
3. Найменування платника. У тексті векселя зазначаються реквізити юридичної особи або прізвище фізичної особи, а також їхні адреси. Допускається присутність у векселі назв кількох платників (як і кількох векселеотримувачів), однак позначення вексельної суми має бути єдиним.
4. Зазначення строку платежу. Існує кілька варіантів вираження строку платежу за векселем (строку векселя):
на визначений день, місяць, рік. Наприклад – "27 січня 1997 р.". Якщо конкретне число місяця не зазначено, то строк платежу настає в останній день цього місяця. Якщо строк векселя припадає на неробочий день, то платіж за векселем має бути здійснений у перший наступний за ним робочий день;
через певний термін після дати складення, наприклад "через два місяці". Можливі позначення типу "на початку травня", "в середині червня", "наприкінці грудня", що означає, відповідно, перше, п'ятнадцяте й останнє числа місяця;
за поданням. День подання векселя до оплати і буде строком векселя, причому вексель має бути поданим до оплати протягом року від дати складання;
через певний термін після подання векселя. Відлік строку платежу починається з дня подання векселя. Як і в попередньому випадку, максимальним терміном погашення векселя є один рік з дати його складання.
5. Зазначення місця платежу. Місце оплати векселя може бути за місцем перебування чи проживання платника або ж не збігатись з ним. Позначається назва населеного пункту, в якому має проводитись оплата векселя. Закон не передбачає детальних вимог щодо місця платежу, проте деталізація дає змогу уникнути можливих непорозумінь. Наприклад, визначення місцем платежу м. Ямпіль може призвести до того, що вексель буде презентовано у Вінницькій обл., а платник готуватись до оплати у Сумській обл. Для полегшення процедури оплати дозволяється також зазначати назву юридичної особи, де буде здійснено платіж, наприклад приміщення біржі, банківської установи тощо.
Місце платежу, позначене у векселі, є єдиним для усієї вексельної суми, тобто написи типу "заплатіть 1 000 грн. у Каневі і 2 500 грн. у Черкасах" роблять вексель недійсним.
6. Найменування того, кому або за наказом кого повинен бути здійснений платіж. Зазначається повна або ж скорочена назва організації, прізвище та ім'я фізичної особи, які є першим векселеотримувачем. При цьому помилки у назві першого векселеотримувача (наприклад, Нагорняк замість Нагірняк, "Ай Пі" замість "Ай Пе") не позбавляють вексель сили, хоч і створюють певні труднощі для останнього власника векселя. Переказний вексель може бути виданий за наказом самого векселедавця, на самого векселедавця, а також за рахунок третьої особи.
7. Дата і місце складання векселя. Вексельна дата зазначається один раз у вигляді числа місяця та року поруч із зазначенням місця складання векселя, а позначення на зразок "на Івана Купала", "в третій понеділок серпня" роблять вексель недійсним. Наявність датування векселя дає