Ціноутворення на підприємстві
курсова робота з фінансів підприємства
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення, є ціна. Ціна – це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.
Ціноутворення на підприємстві організовується відповідно до державної політики ціноутворення, яка є складовою частиною загальної економічної політики України.
Політика ціноутворення в Україні спрямована на забезпечення:
рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;
збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;
об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
розширення сфери застосування вільних цін;
підвищення якості продукції;
соціальних гарантій, у першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, а також системи компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;
створення необхідних економічних гарантій для виробників;
орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. Реалізацію політики ціноутворення покладено на Кабінет Міністрів України, який наділено такими повноваженнями:
забезпечувати здійснення в республіці державної політики цін;
визначати перелік продукції, товарів і послуг, встановлювати державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління;
визначати повноваження органів державного управління у галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також контролю за цінами (тарифами).
В усіх галузях економіки України застосовуються вільні ціни й тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи.
Таким чином, сказане дає підстави говорити про актуальність теми дослідження цінового фактору у фінансовій політиці підприємства.
Об’єктом дослідження курсової роботи є фінанси підприємств.
Предметом дослідження курсової роботи є цінові фактори у фінансовій політиці підприємства.
Метою курсової роботи є дослідження цінових факторів у фінансовій політиці підприємства.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити теоретичні аспекти дослідження цінових факторів у фінансовій політиці підприємства;
охарактеризувати вплив цінових факторів на фінансову політику підприємства;
дослідити проблему оптимізації цінової політики підприємства.
Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження цінових факторів у фінансовій політиці підприємства
1.1. Поняття та функції ціни у ринковій економіці
Ціна – це грошовий вираз вартості товару. В умовах товарного виробництва й обігу продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково співпадає з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар. У ринкових коливаннях цін довкола вартості виявляється дія закону вартості – економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукає товаровиробників зважати на суспільно необхідні витрати праці й добиватися їх зниження, регулює розподіл суспільної праці й засобів виробництва між галузями народного господарства.
Закон вартості діє в обстановці конкурентної боротьби, в якій перемагають товаровиробники, що застосовують нову техніку й технологію, найбільш ефективні прийоми організації виробництва. Таким чином, під впливом закону вартості здійснюється технічний прогрес і відбувається розшарування товаровиробників: одні в результаті конкурентної боротьби розоряються, інші збагачуються.
Закон вартості є регулятором процесу виробництва й обігу товарів і діє через механізм цін, сприяючи встановленню певної рівноваги в співвідношенні цін на різні види товарів і створюючи основу для визначення межі між економічно вигідним і невигідним.
Існує декілька теорій вартості: теорія трудової вартості; теорія попиту і пропозиції; теорія граничної корисності.
Теорія трудової вартості відірвана від ринку й ціни, оскільки вартість суспільно необхідних витрат праці без урахування попиту й пропозиції нічого не виражає.
Згідно теорії попиту й пропозиції вартість товару може виявитися тільки в ціні, тобто в грошовому виразі. Отже, ціна визначається співвідношенням попиту й пропозиції. Ця теорія доповнює теорію трудової вартості, оскільки пов'язує її з ринком, ціною та механізмом її формування.
Суть теорії граничної корисності полягає в тому, що вартість товару залежить від його граничної корисності: чим більше товару конкретного виду на ринку, тим менша його цінність, і навпаки. Якщо кількість якого-небудь товару менша потреби в ньому, то його цінність зростає. При збільшенні пропозиції даного товару цінність його падає до граничної корисності. Отже, теорія граничної корисності ґрунтується на теорії попиту й пропозиції.
В період адміністративно-командної системи господарювання ціноутворення ґрунтувалося на теорії трудової вартості, тому в формуванні цін були присутні суб'єктивізм і волюнтаризм.
В умовах ринкової економіки в основі ціноутворення лежить теорія альтернативної вартості, що об'єднує розглянуті теорії в єдину теорію вартості. Суть її така: перш ніж придбати товар, покупець стоїть перед необхідністю прийняття альтернативного рішення, який товар вибрати з множини пропонованих на ринку. Купивши один із них, він відмовляється від інших. Вартість купленого товару є альтернативною вартістю. Покупець оцінює товар із погляду своїх інтересів і можливостей [11, 29].
В той же час альтернативна вартість впливає на пропозицію даного товару, оскільки товаровиробник ради організації його виробництва й отримання прибутку відмовився від інших благ.
Таким чином, альтернативна вартість формується на ринку в конкурентній боротьбі залежно від попиту і в той же час впливає на виробництво й, отже, на пропозицію.
Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробнику – відшкодування витрат із певною прибутковістю, а споживачу – економічну вигоду від експлуатації даного товару.
Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільчу, стимулюючу і регулюючу.
Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на
