Доходи сільськогосподарських підприємств
курсова робота з фінансів підприємства
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. З виданням Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" почався якісно новий етап аграрної реформи в Україні. Мета її – створення ефективного власника. Підкреслимо: саме ефективного власника, бо, на жаль, останнім часом у суспільстві, особливо у тій його частині, що не пов'язана безпосередньо із сільськогосподарським виробництвом, склалася ілюзія, що приватна власність сама по собі є гарантією ефективного господарювання.
Зміна форм власності, як і зміна організаційних форм господарювання, є лише важливою передумовою для ефективного розвитку аграрного сектора економіки країни. Вона може дати бажані результати лише тоді, коли зміниться ставлення до землі, яка, згідно з Конституцією, є "основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави".
Аграрна реформа неминуче збільшить кількість власників землі та землекористувачів. Але як використовуватимуть її нові господарі? Наскільки дбайливо вони ставитимуться до неї?
Навіть тим, хто не дуже обізнаний з економічними проблемами, відомо хоча б за вузівським курсом економічної теорії, що мета товарного виробництва – прибуток. І саме ця мета визначає ефективність у діяльності власників засобів виробництва, власників землі.
Сьогодні в сфері аграрної економіки, як і у інших сферах, тільки відбувається формування цивілізованого ринку. Ринок же стихійний, властивий хіба що періоду первісного накопичення капіталу, вже дав досить прикладів безгосподарного, а то й злочинного ставлення до землі.
Покладатися лише на те, що селянин, отримавши землю і ставши власником, всіляко дбатиме про ефективне її використання, необачно. Протягом багатьох років панування колгоспної системи із селянина всіма засобами видавлювалося почуття власника. Тому очікувати, що воно з'явиться в один момент, не варто. Потрібна цілеспрямована державна політика, яка б передбачала комплекс заходів – законодавчих, економічних і навіть пропагандистських, аби у психології як пересічного селянина, так і керівника новоствореної структури агробізнесу змінилося ставлення до землі.
Повчальним у цьому плані є приклад США як країни із сприятливими умовами для ефективного ведення сільського господарства.
Бездумна інтенсифікація виробництва, ігнорування рекомендацій науки, недостатність економічного контролю та освіти фермерів у США призвели до зменшення ефективності капіталовкладень. Інтенсифікація обробітку ґрунту з використанням важкої техніки призвела до зниження якості земельних ресурсів. Втрати родючого шару під впливом вітру та води становили 3 млрд. тонн на рік. Практично це означало щорічне вилучення з обігу 0,5 млн. га найкращих угідь. Але головне – американські вчені визначили, що в найближчій перспективі слід очікувати зменшення врожайності зернових на 3-4% щорічно.
Це стало причиною радикальних змін у політиці держави. На перший план вийшла проблема продовольчої безпеки, яка, починаючи з 80-х років, розглядається окремою складовою національної безпеки.
Настав час і в Україні розглядати ситуацію в аграрному секторі з точки зору продовольчої безпеки як складової частини безпеки національної.
Викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти фінансів підприємств.
Предмет дослідження – практика формування і розподілу доходів сільськогосподарських підприємств.
Метою курсової роботи є дослідження формування і розподілу доходів сільськогосподарських підприємств.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити суть та особливості здійснення підприємницької діяльності в сфері агробізнесу;
охарактеризувати доходи сільськогосподарських підприємств, особливості їх розподілу і використання;
виявити шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського підприємства: зарубіжний досвід та перспективи для України.
Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Зятковський І.В., Крайник О.П., Кірейцев Г.Г., Покропивний С.Ф., Слав'юк Р.А., Філімоненков О.С., Поддєрьогін А.М. та ін.
Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.
Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Розділ 1. Поняття та особливості діяльності сільськогосподарських підприємств
1.1. Суть та основне призначення агробізнесу
Агробізнес являє собою форму підприємництва в аграрному секторі економіки країни. До агробізнесу залучаються всі виробничі і обслуговуючі сфери діяльності агропромислового комплексу. Систему економічних відносин в агробізнесі можна відобразити у вигляді схеми (рис. 1.1).
Рис. 1.. Агробізнес в системі ринкових відносин [25]
Отже, агробізнес – сукупність економічних відносин у аграрному секторі країни.
Всі організаційні одиниці виробничого підприємництва, тобто фірми, розрізняються за правовими, фінансово-економічними та організаційно-управлінськими ознаками.
Правові ознаки характеризують юридичні аспекти створення статутного фонду фірми, статусу учасника (або засновника) фірми, регулюють майнові відносини між учасниками та фірмою.
До складу правових ознак відносяться:
1) право власності на капітал та засновники;
2) джерела формування та розмір статутного фонду;
3) обмеження права стати учасником;
4) права учасника на майно при виході з фірми;
5) юридична відокремленість фірми від учасників.
Фінансово-економічні ознаки дозволяють з'ясувати та однозначно визначити питання належності учасникам відповідної частки прибутку фірми; ризики учасників (майнові, грошові), в тому числі в разі припинення діяльності фірми.
До фінансово-економічних ознак в широкому аспекті слід віднести такі:
1) участь в розподілі прибутків;
2) відповідальність за зобов'язаннями фірми;
3) розподіл майна при припиненні діяльності фірми. Організаційно-управлінські ознаки характеризують можливість для учасників займатися безпосередньо управлінською роботою, тобто виконувати функції керівництва фірмою, впливати на оперативну виробничо-господарську діяльність, в тому числі забезпечення трудовими ресурсами. Організаційно-управлінські ознаки мають таке спрямування:
1) участь в управлінні фірмою;
2) використання найманої праці;
3) автономність виробничо-господарської діяльності від учасників.
Дані про чисельність сільськогосподарських підприємств за галузями економіки і формами власності наведені в табл. 1.1.
Таблиця 1.
Кількість сільгосппідприємств України за галузями економіки і формами власності на 01.01.2005 р. [19] |
Всього | у тому числі | Власність міжнародних організацій і юридичних осіб
приват-на | колек-тивна |