харчування.
Отже, фермерське господарство є найбільш пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства в державі. Створюються умови для державного захисту фермерства, його інтересів, його економічної підтримки. В пошуку вирішення проблем, що виникають, слід: повніше використовувати правову базу розвитку і підтримки підприємництва; створити спеціальну систему фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності на селі, а також систему забезпечення матеріальних умов розвитку підприємництва; сформувати ринкову інфраструктуру і конкурентне середовище для забезпечення підприємницької діяльності; створити систему підготовки кадрів для підприємницької діяльності; розробити систему інформації і науково-технічної підтримки сільськогосподарського підприємництва, яка повинна включати: оперативну інформацію про зміни в законодавстві; інформацію про наявність товарно-матеріальних цінностей; моніторинг ринку цінних паперів, рівня цін, котирувальних акцій, курсів іноземних валют, діяльності фінансових інститутів; інформацію про суб'єкти господарювання; інформаційний банк даних про досвід аналогічного підприємництва за кордоном тощо [19].
Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожен дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив таке бажання. Підприємець, а тим більше фермер, який не має управлінського апарату, повинен знати головні функції керівника в умовах ринкових відносин, володіти інформацією для аналізу кон'юнктури внутрішнього і світового ринку, економіки країни, попиту і пропозиції, динаміки цін на товари, продукцію, послуги, що цікавлять його.
У книзі "Вироблення і прийняття управлінських рішень" американські економісти Лорн Планкетті і Гай Хейла, автори найсучаснішої теорії "випереджаючого управління" пишуть, що Генрі Мінцберг у своїй книзі "Природа діяльності керівника" ставить під сумнів твердження, що планування, контроль, розподіл ресурсів, розпорядження, тощо є основними функціями керівника. Він вважає, що запорукою успіху в управлінській діяльності є вміння "переробляти інформацію", тобто йдеться знову-таки про спроможність керівника виробляти, класифікувати, аналізувати і оцінювати інформацію, ситуацію, бачити кон'юнктуру економіки, ринку, попиту і пропозиції, динаміку цін тощо.
Автори згаданої книги рекомендують фермерам-підприємцям не відмовлятися від традиційних функцій керівника: планування, контроль, організація. Метод "випереджаючого управління" придатний для кожного керівника, а тим більше для підприємця-фермера, оскільки сільським господарством набагато складніше управляти і знаходити вирішення постійно виникаючих екстремальних проблем, що характеризуються високим ступенем невизначеності, ніж це доводиться робити керівникам заводів та інших виробничих структур стабільніших промислових галузей. Є керівники, які протягом усієї своєї кар'єри реагують тільки на нововиниклі ситуації. Вони не керують виробництвом на основі перспективних планів, а постійно перебувають у полоні все нових і нових ситуацій, зайняті оперативною роботою, спрямованою на усунення окремих недоліків і конфліктних явищ, пошук розв'язання вже існуючих проблем.
Випереджаюче управління – це забезпечення нормального ходу виробництва, безперебійного його функціонування без складних ситуацій, це своєчасне виявлення симптомних причин, яких уникають, завдяки чому зникають і вже посталі проблеми, що загрожують банкрутством.
Кожному сучасному підприємцеві фермерові, керівникові підприємства, що виконують цю важливу соціальну роль підтримки суспільного життя країни, потрібно володіти достатнім обсягом знань, прагненням, щоб їх нелегка праця стала працею творчою, результативною, успішною. Що таке вміння для фермера, підприємців? Уміння – це вже сформована здатність на основі своїх знань і навичок досягнути своєї мети.
Уміння для підприємця – поняття широке. "Уміти", зокрема, означає:
досягти мети з якнайменшими затратами праці, часу, ресурсів, тобто працювати ефективно; досягти лідерства у вирощуванні, переробці, реалізації високоякісної продукції, доступної споживачеві, створити здоровий психологічний клімат і доброзичливість у стосунках з людьми, партнерами, постачальниками, споживачами тощо, добирати працівників, які знають свою справу, ініціативних, сумлінних, здатних до самоорганізації і самооцінки своїх дій, що є важливим регулятором поведінки, впливає на ефективність діяльності людини і розвиток особистості; не втрачати влади над собою і провадити свою підприємницьку діяльність навіть у дезорганізуючих ситуаціях (загроза банкрутства, аварія), виявляти свідомо вольову організацію своєї психіки. Самовладання – це показник емоційної і соціальної зрілості особистості; здатність збільшувати систематично обсяги виробництва, продажу продукції, знижувати витрати на неї, підвищувати конкурентоспроможність продукції, що є гарантією успіху, ефективності, рентабельності, прибутковості; навіть в умовах фінансових ускладнень знаходити шляхи й успішно здійснювати технічне переоснащення виробництва із зміною профілю, освоєнням випуску нових, модних видів товарів, які відповідають смаку і запитам споживача;
не боятись конкуренції, а бачити переваги свого виробництва і своїх товарів, продовжуючи безперервне їх удосконалення, поліпшувати маркетингову діяльність за допомогою реклами своїх товарів, їх нових властивостей і додаткових післяпродажних послуг і заохочування покупця, застосовуючи нові методи роботи із споживачем;
не стояти на місці, а постійним поліпшенням роботи та управління підвищувати культуру виробництва, створювати виробництво світового класу і стандарту;
бути організатором виробництва, щоденно стежити за інформацією про світовий досвід у сфері фермерства, ефективно реалізувати свою головну функцію – суб'єкта нового типу товарного сільськогосподарського виробництва [19].
Хотіння, як і бажання, відбиває переживання, пов'язане з можливістю чимось володіти або щось здійснити, і має збуджуючу силу, яка загострює усвідомлення мети майбутнього дійства, сприяє побудові його плану. При цьому усвідомлюються не тільки об'єкти хотіння, а й можливі шляхи його задоволення.
Такою рушійною силою, як "хотіння", "бажання" володіють тільки діти дошкільного віку. На жаль, навчання здебільшого означає таку спільну діяльність педагогів і учнів, за якої перші передають знання, уміння, навички, керують процесом їх освоєння, а другі засвоюють ці знання, уміння й навички. Такі репродуктивні столітньої давності методи навчання, що існують до сьогодні, є головною причиною дефіциту ініціативних, заповзятливих, цілеспрямованих, творчих керівників, здатних проблемно мислити, спонукати своє бажання, хотіння як рушійну силу для чіткого усвідомлення своєї мети і майбутніх дій, необхідних для її реалізації.
Керівник навіть з добрими знаннями, відмінними навичками, практичним досвідом, але без бажання,