і недостатній рівень цін, що не забезпечує прибутку для придбання ресурсів.
В останні роки спостерігається тенденція скорочення машинно-тракторного парку. Так, у 1998 р. на кожні 2 фермерських господарства припадав один трактор, на 10 – один комбайн, на 5 – один вантажний автомобіль. Забезпеченість фермерських господарств технікою знижується. У 1998 р. на 1000 га ріллі припадало 22 трактори проти 51 у 1993 р., вантажних автомобілів – відповідно 7 проти 14. В цілому рівень забезпеченості технікою значно нижчий, ніж на фермерських господарствах США (табл. 1.5).
Таблиця 1.
Кількість тракторів на одне фермерське господарство США [19]
Посівна площа, га | Середня кількість тракторів на фермі, од. | Середня потуж-ність двигуна трактора, к.с. | Середньорічне завантаження, год.
всього | на 1000 га
До 40 | 4,9 | 122,5 | 61,9 | 285,1
40-80 | 5,8 | 96,6 | 72,2 | 345,1
200-240 | 7,0 | 31,8 | 105,4 | 425,5
400-520 | 7,75 | 16,8 | 129,1 | 561,1
700-800 | 8,1 | 10,8 | 150,0 | 635,6
Оновлення парку тракторів, комбайнів, іншої техніки, впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур є головним завданням підвищення ефективності роботи фермерських господарств України.
Розділ 2. Доходи сільськогосподарських підприємств: розподіл і використання
2.1. Витрати та доходи аграрного підприємства
Будь-яка структура підприємницької діяльності та агробізнесу організується з метою одержання доходу – основного або додаткового.
В країнах з ринковою економікою ефективність підприємств малого бізнесу визначається в основному двома показниками: обсягом продаж і масою прибутку, а для середнього і великого бізнесу, крім названих показників: розміри активів і акціонерного капіталу.
Ефективне ведення виробництва – головна турбота господаря. Він повинен повністю покривати всії свої витрати за рахунок виручки від реалізації продукції і інших статей доходу і, крім того, мати солідний залишок (фермерський доход) (табл. 2.1 ).
Таблиця 2.
Формування доходу у селянських господарствах [8]
Орендарі | Фермери
Надходження
1. Виручка від реалізації продукції | 1. Виручка від реалізації продукції
2. Вартість цінностей, витрачених на утримання сім'ї | 2. Вартість цінностей, витрачених на утримання сім'ї
3. Інші надходження (прийняті штрафи, вартість наданих послуг, страхові відшкодування і т. п.) | 3. Виручка від реалізації майна
4. Інші доходи (включаючи дивіденди на акції, проценти за зберігання засобів у банку і т. п.)
Витрати
4. Матеріальні і прирівняні до них витрати (насіння, корми, добрива, роботи і послуги, страхові платежі) | 5. Матеріальні і прирівняні до них витрати (включаючи проценти за кредит)
5. Валовий доход (п.1+п.2+п.3–п.4) | 6. Валовий доход (п.1+п.2+п.3+п.4–п.5)
6. Платежі і відрахування орендодавцю: | 7. Платежі і відрахування:
а) відрахування на соціальне страхування | а) відрахування на соціальне страхування і соціальне забезпечення
б) орендна плата за землю | б) орендна плата (податок) за землю
в) амортизаційні відрахування | в) викуп основних засобів (розстрочку)
г) відрахування орендодавцю (якщо це передбачене угодою) | г) податок з доходів фермера
Доход
7. Госпрозрахунковий доход (п.5–п.6): | 8. Фермерський доход (п.6–п.7):
а) резервний фонд | а) резервний фонд (фонд ризику)
б) фонд виробничого і соціального розвитку | б) фонд розвитку господарства
в) фонд оплати праці | в) фонд оплати праці
Аналіз даних показує, що фермери мають більш широке коло джерел доходів (в тому числі від акцій, грошових засобів, що зберігаються на рахунках у банку і т. п.) Маючи більшу комерційну свободу, вони можуть самостійно продати майно, яке не використовують за договірною ціною.
Сімейні орендарі за землю, худоби і інше майно вносять орендодавцю відповідні платежі. В країнах з розвинутою економікою сімейні орендарі, – це, як правило, молоді сім'ї, які не мають в приватній власності необхідної кількості земель і змушені орендувати їх за певну плату. Фермерські господарства можуть не тільки купувати нове, але й викупляти раніш орендоване майно, звільнятись від орендної плати за землю при передачі її у безстрокове володіння або у власність. В цьому випадку фермер виплачує єдиний фіксований податок.
Фермерський доход іде на задоволення потреб сім'ї, розвиток виробництва, створення фонду ризику та на інші цілі. Якщо селянин цікавиться розміром підприємницького доходу, то він повинен із свого доходу вирахувати фонд оплати праці. Одержана різниця покаже наявність або відсутність прибутку. При цьому фермер може самостійно змінювати величину прибутку (чистого доходу), призначеного на розширення і обновлення виробництва, регулюючи розмір доходу на особисте споживання, підвищення рівня життя своєї сім'ї.
Починаючому підприємцю, в тому числі і фермеру, вже з перших кроків своєї діяльності важливо оцінити життєздатність створюваного ним підприємства (ферми). Буде краще, якщо провести його економічне обґрунтування у декількох варіантах і у різні періоди розвитку. Так можна більш об'єктивно оцінити його доходність як на близьку, так і на більш віддалену перспективу. В кожному варіанті повинні враховуватися найважливіші економічні умови господарювання. Так, наприклад, на початку фермерського руху селянському господарству надавались пільги по податках, кредитуванню і т. п. В подальшому ж прийдеться виплачувати земельний і прибутковий податок, більш високі проценти за кредит, повертати позички.
Розрахунок доходності ферми на прикладі господарства А.К. Фесюк Менського району Чернігівської області наведені в табл. 2.2.
Таблиця 2.
Визначення доходів від сільськогосподарського виробництва у господарстві А.К. Фесюк, 2003-2004 рр. [8]
Показники | В середньому за 2003_ рр., тис. грн. | На одного праце-здатного члена господарства, тис. грн.
Виручка від реалізації сільськогосподарської продукції | 187,8 | 37,6
Матеріальні витрати на виробництво продукції | 43,4 | -
Викуп основних засобів | 34,4 | -
Витрати на оплату найманої праці | 0,5 | -
Платежі по обов'язковому страхуванню майна | 16,8 | -
Відрахування на соціальне страхування і соціальне