РЕФЕРАТ
на тему:
Еволюція підприємництва
ПЛАН
Вступ
1. Основні етапи формування поняття “підприємець” та “підприємництво”
2. Еволюція підприємництва, його основні риси
3. Становлення підприємництва в Україні
Список використаної літератури
Вступ
Підприємництво безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємця, тому для з'ясування сутності та визначення поняття підприємництва треба спочатку визначити сутність і поняття підприємця.
Поняття "підприємець" виникло ще у XVIII ст. і має неоднозначні тлумачення. Економісти характеризують підприємця як власника, що йде на економічний ризик заради реалізації комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець сам організовує господарську діяльність, планує її і розпоряджається результатами цієї діяльності.
Для соціолога підприємець - особливий соціально-психологічний тип господарника, характерними рисами якого є здатність до аналізу різноманітних ринкових ситуацій, до вироблення найприйнятніших рішень і швидкого втілення новаторських ідей.
Політик дивиться на підприємця або як на союзника існуючої державної системи або як на ворожий елемент, що протистоїть їй і перебуває поза законом.
За сучасним визначенням, підприємець є суб'єктом пошуку і реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень і опануванні перспективних факторів розвитку.
Звідси підприємництво - це вміння заснувати і вести справу, генерувати і використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, долати протидію середовища тощо. Підприємництво є переважно виявом економічної організаційної творчості та новаторства.
1. Основні етапи формування поняття “підприємець”
та “підприємництво”
Поняття “підприємець” та “підприємство” за сучасним змістом вперше використав англійський економіст кінця 17 – початку 18 століття Річард Катільон. Він висловив думку, що підприємець це людина, що діє в умовах ризику. Джерелом збагачення Р.Кальтон вважав землю та працю, які визначають дійсну вартість економічних благ.
Пізніше відомий французький економіст кінця 18 - початку 19 століття Б.Ж.Сей в книзі “Трактат политической экономии” (1803 р.) сформулював визначення підприємницької діяльності, як поєднання та комбінування трьох факторів виробництва – Землі, Капіталу, Праці. Він вказує також, що “талант англійських підприємців” був одним з факторів успіху розвитку промисловості Англії. Основний тезис Сея полягає в виготовленні продукту. Прибуток підприємця, за думкою Сея полягає в визначенні активної ролі підприємців в виготовлені продукту. Прибуток підприємця, за думкою Сея, являє винагороду за його працю здібності до організування виробництва та реалізацію продукції та забезпеченню “духу порядку”. Підприємець, - казав він, - це лице, яке за свій рахунок та ризик і на сою користь має виробити яку-небудь продукцію.
На жаль, класики – засновники економічної науки – не дуже цікавились фігурою підприємця. Підприємницька діяльність не стала предметом їх научного аналізу. Англійські вчені – економісти А. Сміт (1723-1790) та Д.Рікардо (1772-1823) сприймали економіку, як само регулюючий механізм. В такому механізмі не знаходилось місця для творчого підприємництва. Разом з тим в своїй праці “Исследование о природе и причинах багатства народов” (1776 р.) А. Сміт приділив увагу характеристиці підприємця. Підприємець за думкою А. Сміта, який є власником капіталу, заради реалізації визначеної комерційної ідеї та одержання прибутку йде на ризик, оскільки вкладення капіталів в ту чи іншу справу завжди носить в собі елемент ризику. Тому підприємницький прибуток являє собою компенсацію за ризик. Підприємець сам планує, організовує виробництво, реалізує вигоду, що пов’язані з розділенням праці. Результатами виробництва розпоряджається також сам підприємець. Книга А. Міта була опублікована в тому ж році, що і Декларація не залежності США – 1776 р. За думкою економісті важко визначити, який з цих двох документів має більш історичне значення. Декларація, вони вважають, пролунала як заклик до створення суспільства, що основувалось на “житті, вільність тяги до щастя”. Праця А. Сміта пояснювала як таке суспільство має працювати.
В умовах ринку, за А. Смітом, всі бажають “заробляти гроші” для себе, покращити своє положення. Як же ринкове суспільство не дозволяє заінтересованим лише в собі, жадібним до наживи людям грабувати своїх опонентів? Хіба може на такій антисоціальній основі вибудуватись нормальне суспільство?
А. Сміт відповідає на це питання: “так, може”. Він знайомить нас з центральним механізмом ринкової системи – механізму конкуренції. Кожному, каже він, що думає про покращення свого положення на ринку протестоїть багато людей , із аналогічними думками. В результаті цього кожен діючий на ринку суб’єкт вимушений приймати ціни запропоновані конкурентами. При такій конкуренції виробнику, який захоче запросити більше, чим виробники аналогічної продукції, важко буде знайти покупця. При цьому власник, якому хотілося б заплатити робітнику менше, чим його конкуренти, не зможе знайти таких робітників. Таким чином ринковий механізм дисциплінує усіх учасників ринку.
А. Сміт показує, що ринок видає ті товари, які бажають одержати в суспільстві, і в необхідній кількості. Таким чином, А. Сміт показав, ринкова система – могла сила, яка забезпечує своє приватне забезпечення суспільства усім необхідним, а також, що ця система само регулюється. Слід відзначити, однак, що оскільки ринок саморегулюється, А. Сміт був проти державного контролю конкуренції та прибутку. За його думкою, ринкова система, подана тільки собі, буде рости, та багатство нації у котрій є така система, буде постійно підвищуватися.
Д. Рікардо бачив у капіталізмі абсолютний, вічний, природний спосіб виробництва, а підприємницьку діяльність розглядав, як обов’язковий елемент ефективного господарювання. В основи економічної теорії К. Маркса лягло уявлення про підприємництво, як про капіталіста-експлуататора. І лише на межі 19-20 століть починається усвідомлення значення та ролі інституту підприємництва. Французький економіст Андре Маршал (1907-1968) перший додав до вищеназваних класичних факторів виробництва (Земля, Капітал, Праця) четвертий фактор – Організацію.