Американський економіст Дж. Б. Кларк (1847-1938) ввів видозмінення в “триєдину формулу” Сея. За його думкою, в процесі виробництва постійно беруть участь чотири фактори:

При цьому кожному фактору має переходити певна специфічна частка виробничої виручки; капітал приносить капіталісту процент; капітальні блага – ренту; підприємницька діяльність капіталіста приносить прибуток, а праця робітника забезпечує йому заробітну платню. Іншими словами, як писав Дж. Б. Кларк, Вільна конкуренція намагається дати те, що створюється працею, капіталізмом – те, що створюється капіталізмом, а підприємцем – те, що створюється функцією координування.

Так розумів в цей період функції підприємців американський економіст Дж. Б. Кларк.

Відомий американський економіст австралійського походження Йозеф А.Шумпетер (1883-1950) в книзі “Теория экономического развития”, трактує поняття “підприємець”, як новатор. Функція підприємця, каже він, полягає в реалізації нововведень, які грають головну роль у розвитку капіталістичної економіки, в забезпеченні економічного росту.

Підприємцями називаємо суб’єктами господарювання, функцією яких являється здійснення нових комбінацій і які виступають, як його активний елемент.

По новому глянув на цю проблему англійський економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці за 1974 рік Ф. А. Хай цк (1899-1984). На його думку, сутність підприємництва – пошук та вивчення нових економічних можливостей, характеристика поведінки, а не рід діяльності. Останній тезис являється дуже важливим.

Ряд функцій, таких, як прийняття рішення, внесення відповідальності, пов’язує підприємництво з управлінською діяльністю. Разом з тим ототожнювати підприємця з менеджером не потрібно. Функціональна сутність того та іншого різна.

З однієї сторони, підприємництво ширше управлінської діяльності. З другої – ефективне управління – менеджмент у всій його сьогоднішній діяльності – не посолу кожному підприємцю. Про це добре сказано в відомій книзі про основи менеджмента:

Такі характеристики, як особовий ризик, реакція на фінансові можливості та бажання наполегливо працювати, не рахуючись з відпочинком тобто те, що традиційно вважається рисами хорошого підприємця, зовсім не обов’язково свідчать про можливість того ж самого підприємця ефективно управляти організацією помру того, як вона росте.

Основна риса менеджера – здатність “внести організаційність в неструкторизовану організацію”- далеко не завжди відповідає підприємцю. Ось чому на новому підприємстві, особливо великому, на зміну підприємцю-новатору стає гарний управляючий менеджер.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що у сьогоднішніх умовах поняття “менеджер” та “підприємець” нерідко співпадають, хоча один із них управляючий, а інший власник. На ділі багато власників використовують функції менеджерів, і не мало менеджерів стали власниками керованими ними засобів виробництва.

2. Еволюція підприємництва, його основні риси

Впритул до поняття “підприємець” стоїть поняття “підприємництво”. Під підприємництвом розуміється діяльність що здійснюється приватними особами, підприємствами та (чи) організаціями по виробництву, наданню послуг чи купівлі або продажу товарів в обмін на інші товари чи гроші до взаємної вигоди заінтересованих осіб чи підприємств, організацій.

Цікаво простежити еволюції терміна “підприємець” та “підприємство”:

1725 р. Річард Кантільон: підприємець людина, що діє в умовах ризику

1798 р. Бодо: особа, що несе відповідальність за почату справу; той, хто планує, контролює організовує та є власником підприємства.

1876 р. Френсіс Уокер: потрібно розрізняти тих, хто надає капітал та отримує за це процент, та тих, хто одержує прибуток завдяки своїм підприємницьким здібностям.

1934 р. Йозеф Шулепетер: підприємець – новатор, розробник нових технологій.

1964 р. Пітер Друкер: підприємець – людина, що використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою.

1975 р. Альберт Шапіро: підприємець – людина, що виявляє ініціативу, організовуючи соціально-економічні механізми. Працює в умовах ризику, він несе певну відповідальність за можливу невдачу.

1985 р. Роберт Хізріг: підприємство – процес створення чогось нового, що має вартість, підприємець – людина, що витрачає на це увесь необхідний час та сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний та соціальний ризик одержуючи в нагороду гроші та задоволення досягнутим.

А так трактується поняття “підприємництво” в енциклопедичному словнику підприємця:

“Підприємництво (англ. enterprise) ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку чи особового збагачення, що здійснюється від власного імені, під свою матеріальну відповідальність, або від імені юридичної особи під юридичну відповідальність.”

“Підприємець (англ. enterpreneur) може здійснювати будь які види господарчої діяльності, які не заборонені законом, включаючи комерційне посередництво, торгівельно-закупочну консультативну та іншу діяльність, а також операції з цінними паперами.”

Також цікавим є характеристика підприємництва, приведена в книзі “Рыночное предпринимательство”.

Підприємець в своїй діяльності має забезпечити необхідну комбінацію особистої вигоди з принесенням користі суспільству з ціллю одержання прибутку.

“Підприємництво… являє собою діяльність, яка зв’язана вкладенням коштів в цілях одержання прибутку на основі поєднання особової вигоди з користю для суспільства”.

Таке формулювання підприємництва на мою думку, являється одним з вдалих. В ній підкреслено, що підприємництво – це безпосередня діяльність, але лише здатність займатися визначеною діяльністю. Це визначення відрізняється і від тої, що дана в Законі України “Про підприємництво” - “підприємницька діяльність – самостійна, систематична діяльність по виготовленню продукції, наданню послуг і заняття торгівлею з ціллю одержання прибутку”. Як бачимо, в цьому визначенні відсутній важливий елемент визначення підприємництва – вказівка на необхідність поєднання особової вигоди з користю для суспільства.

До найважливіших рис підприємництва, на мій погляд, потрібно віднести:

- самостійність та незалежність суб’єктів господарювання. Будь-який підприємець вільний в прийнятті рішень по тому чи іншому питанню, звичайно, у межах правових норм;

господарчий ризик та відповідальність. При будь-яких, навіть самих прорахованих варіантах ризик завжди є.

Перераховані найважливіші ознаки підприємництва взаємопов’язані та діють одночасно.

Підприємництво завжди пов’язане з