Баланс – це добірка моментних даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: "Що являє собою підприємство на даний момент? ", але не відповідає на запитання: "В наслідок чого склалося таке положення?" Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому [13, 45].

Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виторгом від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму № 2 "Звіт про фінансові результати".

На її основі розраховуються коефіцієнт росту валюти балансу і коефіцієнт росту виторгу від реалізації. Коефіцієнт росту валюти балансу Кб розраховується за наступною формулою:

Кб = [(Бср1 – Бср0) / Бср0] Ч 100,

де Бср1, Бср0– середня величина підсумку балансу за звітний та попередній періоди.

Коефіцієнт росту виручки від реалізації продукції Кv визначається наступним чином:

Бср0= [(Vср1 – Vср0) / Vср0] Ч 100,

де Vср1, Vср0– виручка від реалізації продукції за звітний та попередній періоди [2, ].

Аналогічно можна розрахувати коефіцієнти росту прибутку від реалізації та зростання прибутку від фінансово-господарської діяльності.

Окрім вивчення змін суми балансу на вітчизняних підприємствах часто також здійснюють аналіз характеру змін окремих його статей. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та надання послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях бухгалтерського балансу.

Варіантом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів, і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періодів. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

В додатках на основі гіпотетичних даних взятих з форми балансу неіснуючого насправді промислового підприємства, поданий приклад побудови порівняльного аналітичного балансу підприємства за певний період.

На аналізованому підприємстві валюта балансу збільшилася за рік на 39,4% і склала на кінець звітного періоду 962 672 грн., позаобігові активи збільшилися на 15,4%, або на 91 670 грн., обігові активи – на 187%, або на 180 231 грн.

Якщо збільшується частка обігових коштів, то можна зробити наступні висновки:

Аналізуючи структуру пасиву балансу слід зазначити як позитивний момент фінансової усталеності підприємства високу частку капіталу і резервів, тобто власних джерел підприємства, хоча частка знижується з 88,1% до 75,46 %. Негативної оцінки заслуговує збільшення частки кредиторської заборгованості.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства, частку кожного елемента в активах і співвідношення позичкових і власних коштів, що покривають їх, у пасивах [14, 117]. З аналізу додатку 2 ми бачимо, що майно підприємства збільшилося на 271901 грн., або 39,4%. У підприємстві відбулася зміна структури вартості майна убік збільшення питомої ваги в ньому обігових коштів, але за рахунок зростання дебіторської заборгованості.

Якщо приріст відбувся переважно за рахунок позичкових джерел, то в наступні періоди ці джерела можуть вичерпатись і підвищення мобільності майна матиме нестабільній характер. На підприємстві саме така ситуація: приріст джерел пов'язаний з позиковими засобами, – причому кредиторською заборгованістю – 57,7