вивчити ринок робочих місць в даній галузі і оцінити свої шанси

зробити вибір найоптимальнішого варіанту.

Кар”єра наййманого працівника може перерости у кар”єру підприємця. Цей процес відбувається таким чином:

працівник комерційної фірми правильно обирає товарну і ринкову нушу, проводить успішні бізнес-операції і має можливість самостійно організувати свою фірму.

менеджер вностиь визначену частину вкладу до статутного фонду і стає рівноправним партнером- співвласником підприємства

головний бухгалтер купує акції, стає акціонером і членом ревізійної комісії акціонерного товариства

науковець впроваджує ідею, одержує патент і створює підприємство.

Складовими успіху суб”єктів підприємницької діяльності є:

приваблива бізнес- ідея у виробництві конкретного товару, який буде користуватись підвищеним попитом у споживачів.

ноу-хау – винахід як результат виявлення інтелектуального потенціалу фахівців, це є суттєвим знаряддям у конкурентній боротьбі на товарному ринку в умовах прискорення НТП.

формування особистих контактів з партнерами побізнесу та клієнтами

наявність фінансових і матеріальних ресурсів для початкового ведення бізнесу – чим більшим буде розмір наявного капіталу, тим сприятливіші умови для ведення підприємницької діяльності

постійний пошук замовлень споживачів

державна підтримка малого бізнесу.

Правильний вибір сфери діяльності дозволяє вивести підприємство на вищий рівень системи господарювання. Задум підприємця повинен спиратись на такі основні вміння : отримання прибутку, своєчасне розв”язання поточних проблем, передбачення ризикових ситуацій. Однак на товарному ринку він не один, а серед конкурентів. В таких умовах головна задача- забезпечити збут продукції з тим, щоб окупити свої витрати. Якщо це не вдається, то підприємство може стати банкрутом.

4. Професійна культура бізнесової діяльності.

Ця культура втілюється в системі соціальних норм і цінностей, знань, світогляді, морально-етичних нормах діяльності, поведінці, свідомості, вмінні володіти собою.

Культура підприємницької діяльності повинна спиратись на такі соціальні цінності, як рівність, справедливість, повага, злагода, порядок.

Розрізняють також матеріальні та духовні, особистісні та інституціональні елементи культури підприємницької діяльності. До матеріальних відносять рівень розвитку підприємства, зокрема управлінської та інформаційної техніки; до духовних – сукупність професійних знань підприємця, виробничого досвіду і навичок, економічне мислення; до особистісних- вид підприємницької діяльності; до інституціональних – соціальні цінності і норми, в тому числі віру і переконання.

Для підвищення ділової культури та етики підприємництва в Україні доцільно створити загальнонаціональну програму ”Культура підприємницької діяльності”. В межах цієї програми:

слід вивчати традиційні риси підприємництва

централізовано або через регіональні відділення Союзу підприємців необхідно забезпечувати бізнесменів інформацією про міжнародні норми ділової поведінки, ведення переговорів, вирішення прудових конфліктів на підприємстві, досвіду досягнення компромісів під час ведення переговорів з іноземними партнерами тощо

навчити підприємців досконаліших форм та методів ведення переговорів, а майбутніх бізнесменів – навичок групової роботи та ведення таких переговорів

формування у широкої громадськості позитивної думки щодо підприємницької діяльності, підтримка у засобах масової інформації на місцевому рівні тих підприємств, які зазнали невдач (як це має місце в деяких розвинутих країнах).

Список використаної літератури

Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні / Науково-дослідний ін-т Мінекономіки України. — К., 1998. — 205 с.

Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В., Буняк В., Ватаманюк О. Економіка України. Десять років реформ / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин (ред.). — Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 496 с.

Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). — К.: Форт, 2000. — 422 с.

Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України: Національна економіка України: Підручник для студ. екон. спец. вузів / Національний банк України; Львівська комерційна академія. — Львів, 1997. — 579 с.

Злупко С.М. Економічна історія України: Метод. матеріали для викладачів і студ. ун- ту / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 1996. — 405 с.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій (у запитаннях і відповідях) / Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 2002. — 316 с.