У торговельній діяльності використовується такий специфічний вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. – повноваження) – це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного комерційного кредитування підприємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгованості. Дебіторська заборгованість – це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість – це кошти, які тимчасово залучені підприємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам [13].

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: обмеженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазі-грошима (векселями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Труднощі в реалізації комерційного кредиту, порушення його механізму створюють складні проблеми для господарських суб'єктів, що беруть участь у кредитному процесі. Недотримання термінів повернення кредиту, зміна рівня цін на товари, банкрутства боржників спричиняють серйозні кризові явища в економіці.

Вплив комерційного кредиту на розвиток економічних відносин пов'язаний також з його тісним зв'язком із банківським кредитом. Комерційний кредит, по суті, є альтернативою банківському кредиту. У разі продажу товарів із розстрочкою платежу задовольняється частина потреб у банківському кредиті.

Народногосподарська практика свідчить, що відсутність в економіці повноцінного вексельного обігу призводить до негативних результатів: збільшується попит господарських суб'єктів на кредит у банків і попит на гроші в цілому. Вексель як кредитний засіб обігу безпосередньо пов'язаний з потребами товарообороту в грошах. Очевидно, що використання редисконтних (переврахованих) Національним банком векселів для покриття емісії грошей може стати важливим антиінфляційним чинником. Важливо, що цей чинник на відміну від жорсткого контролю за кількістю випуску грошової маси не справляє негативного впливу на розвиток вітчизняного товарного виробництва.

Кредитування комерційних банків під заставу прийнятих від них векселів і шляхом редисконту (переврахування) векселів є одним із важливих механізмів здійснення Національним банком первинної кредитної емісії, а отже і методом регулювання грошової маси в обігу. З настанням строку повернення кредиту, отриманого під заставу векселів, комерційний банк повинен їх викупити у Національного банку, сплативши при цьому й плату за період його використання. В світовій економічній історії відомий позитивний приклад успішного макроекономічного використання такого виду кредиту в Японії. Японія на початку 50-х років XX ст. перейшла на емісію під комерційні векселі, припинивши масштабну емісію під казначейські боргові зобов'язання; на цій основі японська національна валюта – єна стала більш стабільною грошовою одиницею [13].

Через операції з векселями комерційний кредит трансформується в банківський кредит, відбувається своєрідне перетворення однієї форми кредиту в іншу. Використання комерційних векселів – традиційна і досить вигідна банківська операція.

Зміна режиму проведення операцій з векселями в комерційних банках і Національному банку є вагомим інструментом банківського впливу на хід комерційного кредитування і кон'юнктуру товарних ринків.

Специфічні відносини, пов'язані з комерційним кредитуванням, можуть виникати між податковими органами і підприємствами – платниками податків. У податковій справі використовується податковий кредит як одна з податкових пільг, що полягає у терміновій відстрочці сплати податку, який належить внести підприємствам до бюджету в календарному році.

Податковий кредит дає господарським суб'єктам фінансову можливість спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток виробництва. Для одержання податкового кредиту підприємство має укласти договір з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укладання кредитних договорів із комерційними банками.

Кабінет Міністрів України 1 жовтня 1997 р. затвердив Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України. Цим положенням в господарську практику вводиться податковий вексель. Податковий вексель – це простий вексель, що видається платником ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України [13].

Досить поширеною на регіональному рівні є практика впровадження вексельного обігу в місцевий господарський оборот (Крим, Луганська, Рівненська, Запорізька, Донецька, Сумська області). Так, у Рівненській області під контролем обласного фінансового управління діяли іменні строкові векселі Рівненської АЕС. Ці векселі випускалися в обіг на суму боргу АЕС до бюджету; в межах області вони були засобом платежу між підприємствами різних форм власності і можуть робити кілька оборотів. Після здійснення господарського обороту векселі поверталися на АЕС, а податкова адміністрація зменшувала на відповідну суму недоїмку в бюджет.

На жаль, народногосподарська практика показала, що однією з найбільш розповсюджених фінансових схем ухилення від сплати податків підприємствами та організаціями в економіці України стала переуступка вимог боргу та застосування векселів. Підприємства, які застосовують схеми вексельних розрахунків, є, як правило, найбільшими боржниками перед бюджетом.

Розділ 2. Практика застосування комерційного кредитування у господарській діяльності підприємства

2.1. Інструменти комерційного кредитування

Основним інструментом комерційного кредитування є вексель.

Вексельна форма розрахунків – це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель – це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стан-дартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти,