формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.
В авалі повинно бути зазначено за кого він виданий. Аваліст може бути як третьою особою, яка не має відношення до векселя, так і одним із надписантів векселя.
Аваліст відповідає так само, як і особа, за яку видана гарантія, однак аваліст є боржником "другої черги", і аваль набуває чинності лише після невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий. Зобов'язання аваліста е дійсними навіть у тому разі, якщо навіть те зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним збудь-якої іншої причини, крім дефекту форми.
За умови невиконання клієнтом банку своїх зобов'язань банк-аваліст має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя як проти тієї особи, за яку був виданий аваль, так і проти тих осіб, які зобов'язані перед цією особою.
При настанні строку платежу векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково. Крім того, векселедержатель може звернутися до аваліста і до настання строку платежу у випадках:
якщо мала місце повна або часткова відмова здійсни і и акцепт;
в разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив її акцепт чи ні;
в разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом;
в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;
в разі банкрутства (неплатоспроможносгі) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту [24, 61].
Банк-аваліст зобов'язаний оплачувати вексель тільки в розмірі тієї суми, на яку він дав аваль. Також банк може сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші втрати, якщо вимога про такі пред'явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель в порядку регресу.
Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:
1) якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, – проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепт векселя;
2) якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі безрезультатної о звернення стягнення на його майно, – проти пред'явлення опротестованого векселя;
3) в разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі оголошення банкрутом (неплатоспроможним) трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, – проти рішення суду про оголошення банкрутом.
Якщо з вимогою про платіж до банку звертається не останній векселедержатель, а надписував, який придбав вексель за регресом. то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувачів, який поставив свій підпис після позичальника. Відповідальність, банку за аваліста припиняється в разі:
оплати векселя платником;
оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;
закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.
Протест векселя. Ця операція направлена на підвищення відповідальності сторін вексельної угоди. З даною процедурою пов'язується право векселедержателя пред'явити регресний позов до індосантів, акцептантів, авалістів і векселедавця. Нормальна організація вексельного обігу потребує безумовного дотримання вексельної дисципліни. Недопустимим є погашення вексельних боргів державними дотаціями, переписування векселів або їх погашення шляхом видачі нових позик.
Контроль за строками оплати по векселях, які знаходяться в касі банку, є одним з важливих моментів, оскільки неоплачений в день встановленого строку вексель на наступний день повинен бути переданий на опротестування. Ця вимога є обов'язковою, оскільки несвоєчасне подання векселя до опротестування призводить до втрати "юридичної сили" останнім. В зв'язку з цим банк постійно контролює строки надходження платежів за векселями. При надходженні платежів у відомість вносяться відповідні записи, а погашений вексель повертається платнику. При несвоєчасному надходженні платежів векселі, по яких строк погашення минув, подаються нотаріусу для опротестування.
Якщо при проведенні перевірки надходження платежів за позиками, що надані під заставу векселів, будуть виявлені підприємства, векселі яких опротестовувалися, то банк сповіщає про це пред'явника і пропонує останньому викупити векселі опротестованого векселедавця або замінити їх у тижневий термін іншими надійними векселями. Невиконання цієї вимоги тягне за собою закриття цього кредиту або тієї його частини, яка забезпечує векселями ненадійного векселедавця.
Комісійні операції з векселями. При проведенні комісійних операцій банк може запропонувати клієнту-позичальнику передати банку право інкасувати вексель. Відмінність цієї операції від кредитних операцій полягає в тому, що при інкасації векселя його пред'явник не отримує в банку грошові кошти в кредит до настання терміну платежу, як при обліку векселів або позики під їх заставу. При інкасації векселів роль банку полягає в точному виконанні доручення пред'явника векселя – отримати по ньому у встановлений термін платіж і передати власнику векселя. За здійснення цієї операції банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається сторонами. Вона, безумовно, нижча, ніж при дисконті і позиці під заставу векселів, але безпечніша для банку, так як він не несе відповідальності по фальшивих векселях. Його завдання – організувати своєчасне надходження коштів, виставити на наступну добу після закінчення терміну платежу протест, а також виконати інші доручення клієнта. Він може нести відповідальність за наслідки неплатежу тільки у випадку неналежного виконання ним доручень клієнта, скажімо, несвоєчасного опротестування векселя.
Доміціляція векселя. Це інший вид комісійної операції. Полягає вона в тому, що банки можуть за дорученням векселедавця здійснити кредиторам платежі за векселем В цьому випадку, на відміну від інкасації векселів, банк стає не одержувачем, а платником. Виступаючи доміціацтом банк не