Закон України ”Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. №1533-III, зі змінами і доповненнями встановлює, що платниками збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття є суб’єкти, визначені в Законі України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Встановлюються ставки збору в таких розмірах: для роботодавців - 1,3% від об’єкта оподаткування, для найманих працівників – 0,5% від суми оплати праці, а також заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які оподатковуються прибутковим податком з громадян.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. №1105-XIV визначає, що платниками страхових внесків є тільки роботодавці. Розміри страхових внесків залежать від класу професійного ризику виробництва. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 20 класів. Для кожного з них передбачено відповідний страховий тариф (від 0,2% до 3,9%).

Постанова Кабінету Міністрів України №571 від 27.04.98р. м. Київ «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності». Кабінет Міністрів України постановляє :

а) 100% середньої заробітної плати (доходу), розрахованої згідно з законодавством :

робітникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

робітникам, у яких тимчасова непрацездатність наступила внаслідок професійного захворювання;

робітникам, які мають на утриманні трьох та більше дітей у віці до 16 років (учнів до 18 років);

ветеранам війни та особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ін.;

б) 80% середньої заробітної плати (доходу) розрахованого згідно законодавства: робітникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

в) 60% середньої заробітної плати (доходу), розрахованого відповідно законодавства - робітникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

Згідно Постанови КМУ № 439 від 06.05.2001 р. оплата перших п’яти днів непрацездатності здійснюється за рахунок коштів підприємства.

Закон України “Про колективні договори і угоди“ передбачає складання угод трьох рівнів: на державному – Державні, на галузевому – галузеві, на регіональному – регіональні угоди. На виробничому рівні (підприємства, що мають права юридичної особи та використовують найману працю) – укладаються колективні договори. У відповідності з цим Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов’язаних із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку – власники ( власники майна підприємств ) або уповноважені ними органи, а з іншого – профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.

Дія Генерального або галузевих угод на підприємства недержавних форм власності не поширюються, якщо їх представники не приймали участі у переговорах, не підписали угоди, або не уповноважили на це інші органи.

Відповідно до П(С)БО-16 “Витрати”, витрати на оплату праці (поряд з іншими витратами) відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Нарахована заробітна плата збільшує суму зобов’язань, які зменшують власний капітал. Тому важливо, щоб витрати на оплату праці були достовірно оцінені, згідно із затвердженими нормами виробітку, розцінками, посадовими окладами за фактично відпрацьований час.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється :

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ПО ОПЛАТІ ПРАЦІ

2.1. Коротка характеристика підприємства

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи було обрано Закрите Акціонерне Товариство «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів», скорочена назва якого: ЗАТ «Коломийське ЗУБМ».

Товариство розташовано за такою адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Тютюнника, 2.

ЗАТ засновано відповідно до установчого договору між чотирма заводами будівельних матеріалів в м. Коломия шляхом об’єднання майна.

Метою діяльності Товариства є об’єднання матеріальних та фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

виробництво будівельних матеріалів (а саме, цегли з випаленої глини, кахлю декоративного, черепиці гребеневої та ін.);

реалізація виготовленої продукції;

надання транспортних послуг організаціям та громадянам.

торгівельно-комерційна діяльність .

зовнішньоекономічна діяльність в установленому Законодавством порядку.

Товариство є власником:

майна, переданого засновниками у власність;

продукції, виробленої в результаті своєї господарської діяльності;

одержаних доходів, як від виробничої діяльності, так від інших видів діяльності в межах чинного законодавства;

іншого майна.

Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності.

Учасниками Товариства є акціонери. Акції ЗАТ «Коломийське ЗУБМ» можуть розподілятись тільки серед засновників товариства.

Статутний фонд Товариства становить 6118000 грн. Статутний фонд Товариства поділено на 1203693 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 5 грн. кожна. Товариство має право збільшувати або зменшувати розмір Статутного фонду.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів господарської діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам статистики.

Середньооблікова чисельність працюючих в заводоуправлінні – 650 чол.

Голова правління ЗАТ «Коломийське ЗУБМ» – Симотюк Іван Дмитрович.

Трудовий колектив Товариства створюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на підставі трудового договору, а також інших форм погодження регулюючих трудові відношення робітника з Товариством.

Товариство самостійно встановлює форми та системи оплати праці, а також інші види винагородження робітників.

Товариство може бути ліквідовано:

за рішенням вищого органу Товариства;

на підставі рішення суду або арбітражного суду у разі визнання Товариства банкрутом.

Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариством таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного