Для всіх підприємств загалом не можна назвати оптимальне значення цього показника. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу тощо. В одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік, і їм не здається, що це багато, для інших і 2 рази за такий же період буде добре. Тому висновки робимо виходячи з середньо галузевого показника оборотності запасів. Іноді для внутрішнього контролю цей показник варто визначати дещо іншим способом. А саме замість величини виручки від реалізації, використати величину собівартості реалізованої продукції. |

(2.7)

Дані про собівартість теж є у формі 2. Визначений таким чином коефіцієнт оборотності запасів не буде порівнюваним з середньогалузевим, але для внутрішнього аналізу він може знадобитись.

Лише таким способом (відношенням величини собівартості, що припадає на реалізацію, до середньої величини запасів) можна визначити не тільки коефіцієнт оборотності запасів, але й отримати дані про середню норму запасів у днях. Наприклад, якщо коефіцієнт оборотності запасів за рік, визначений з використанням в чисельнику величини собівартості, а не доходу з продажу, становить 4, то це означає, що підприємство для забезпечення своєї діяльності тримає запасів на три місяці наперед (12 : 4 = 3) і запаси протягом року поповнювалися 4 рази. Якщо ж використати в розрахунках дані про реалізацію, значення норми запасів буде невиправдано викривленим у бік зменшення.

Цей показник буде ще точнішим, якщо до розрахунку брати не всю собівартість, а лише ту її величину, яка входить до придбаної (а не доданої підприємством) вартості, тобто тільки матеріальні витрати і витрати на відрядження, оплату послуг сторонніх організацій (як правило, цей показник значиться у статті "інші операційні витрати"). У такому разі формула виглядатиме ось як: |

(2.8)

При поглибленому аналізі коефіцієнт оборотності можна визначати, застосовуючи будь-яку окрему статтю: запасів, товарів, готової продукції тощо. Щоб визначити кількість оборотів за період за кожною окремою статтею запасів, необхідно передусім визначити питому вагу витрат цих запасів у загальній величині собівартості продукції, реалізованої протягом періоду. Одержану таким чином величину слід порівнювати із середньою величиною відповідних залишків. Так визначають оборотність запасів за кожним їх видом, що, своєю чергою, дозволяє правильно орієнтуватися при визначенні потреби в них. Це дуже серйозне питання. Адже закупити товарів і пасів на багато місяців наперед найлегше, але не по-господарському, бо це те ж саме, що гроші надовго покласти на склад. Неробочий капітал – зв'язаний капітал. Чим вища оборотність запасів, тим менше робочого капіталу відволікається на їх закупівлю. Звісно що це можливо лише за надійних зв'язків з постачальниками. При цьому має значення і їх розташування. Все це – організаційні питання, але їх варто враховувати. Деякі японські компанії, наприклад, працюють без складських приміщень, "з коліс". На жаль, наш малорозвинений ринок постачання і збуту, а також дорожнеча транспорт них послуг не дозволяють навіть близько підійти до такої організації виробництва. Але максимально наближатися до цього варто. Оптимальна кількість оборотів за рік (чи інший звітний період) на кожному підприємстві своя, але можна сказати з певністю: якщо порівняно з попереднім періодом обороти прискорюються – це добрий знак.

За допомогою регулярного проведення аналізу оборотності активів можна знайти можливість знизити величину оборотного капіталу, і внаслідок ліквідації його надлишку отримувати значно більше прибутку на кожну гривню, вкладену в запаси. Це можливо за умови збереження при цьому кількісного рівня збуту і норми прибутку.

Подібно, як визначають коефіцієнт оборотності запасів, можна визначити тривалість обігу будь-яких активів. Наприклад, дебіторської заборгованості.

2.2 Аналіз показників ліквідності

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств внаслідок їх банкрутства, одним із найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті"). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки в разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість – теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротшим є цей період, тим вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання – це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в