1. Найбільш ліквідні активи (А1) – це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150,220,230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (A3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки від 100 до 140, а також 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу ("Необоротні активи") [29, 326].

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізу-ються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П1) – це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 включно), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу ("Поточні зобов'язання").

3. Довгострокові пасиви (ПЗ) – це довгострокові зобов'язання – 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) – це статті 1-го розділу пасиву балансу ("Власний капітал") – (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи: складання балансу ліквідності; розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

1) найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм;

2) активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них;

3) активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них;

4) активи, що важко реалізуються, менші ніж постійні пасиви. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються такі умови [29, 327]: |

А1 > П1, А2 < П2, A3 > П3, А4 < П4. | (2.9)

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами. Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції зміни фінансового стану підприємства. Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами. Фактичні співвідношення активів і пасивів аналізованого підприємства, згрупованих згідно з аналітичною таблицею 2.2 доводять, що баланс неліквідний.

Таблиця 2.

Аналітична оцінка ліквідності балансу підприємства [29, 328]

АКТИВ | Значення | ПАСИВ | Значення | Надлишок (брак)

початок року | кінець року | Початок року | кінець року | початок року | кінець року

А1 | 1,6 | 7,3 | П1 | 3183,4 | 1503,3 | -3181,8 | -1499,0

А2 | 1526,4 | 1480,3 | П2 | 53,1 | 644,2 | 1473,3 | 836,1

A3 | 984,4 | 804,9 | П3 | 296,4 | 553,5 | 68,8 | 251,4

А4 | 5458,9 | 5391,6 | П4 | 4441,7 | 5060,9 | 1017,2 | 330,7

БАЛАНС | 8057,4 | 7856,8 | БАЛАНС | 8057,4 | 7856,8 | - | -

Якщо всі активи і пасиви підприємства згруповані в такий спосіб, то спроможність підприємства повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок наявних активів можна визначити шляхом зіставлення між собою дисконтованих за середньоринковими ставками дохідності зобов'язання й активи підприємства. Дисконтована вартість активів характеризує теперішню вартість активів з урахуванням можливих термінів їх продажу для перетворення на гроші, а дисконтована вартість зобов'язань – про теперішню їх вартість з урахуванням термінів виконання всіх зобов'язань підприємства.

На основі порівняння майбутніх надходжень і платежів прогнозується платоспроможність підприємства з використанням відносних показників ліквідності, які базуються на емпіричних даних статистики і відрізняються між