платоспроможності підприємства.
Для аналізованого підприємства рівень загального коефіцієнта ліквідності становив на початок року:
Кпл = 2598,5 / 3319,3 = 0,782,
на кінець року:
Кпл = 2465,2 / 2242,4 = 1,099.
Рівень коефіцієнта загальної ліквідності не відповідає теоретично виправданому рівню, оскільки величина поточних зобов'язань рівна величині оборотних активів підприємства, які формують ліквідні активи підприємства.
Зі сказаного раніше можна зробити висновок, що ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися зі своїми зобов'язаннями за певний період шляхом перетворення своїх активів на гроші (табл. 2.4).
Оцінка ліквідності підприємства згідно з даними таблиці 2.4 свідчить про незадовільний стан розрахунків підприємства за своїми поточними зобов'язаннями, що підтверджують значення коефіцієнтів у їх співвідношенні з нормативними значеннями.
Таблиця 2.
Аналіз показників ліквідності підприємства [29, 332]
Показники | Значення | Абсолютна зміна
база | звіт
1. Поточні активи, тис. грн. (р. 260) | 2598,5 | 2465,2 | -133,3
2. Поточні зобов'язання, тис. грн. (р. 620) | 3319,3 | 2242,4 | -1076,9
3. Запаси, тис. грн. (р. 100 – 140) | 1009,5 | 1106,5 | 97,0
4. Грошові кошти, тис. грн.(р. 230,240) | 1,6 | 7,3 | 5,7
5. К-т абсолютної ліквідності, од. (р. 620) (0,2 – 0,4) | 0,0005 | 0,0032 | 0,0027
6. К-т швидкої ліквідності (Кш) (0,7 – 0,8) | 0,304 | 0,495 | 0,191
7. К-т загальної ліквідності, тис. грн. (Кгл) (2,0 – 2,5) | 0,782 | 1,099 | 0,317
Проте на практиці, під впливом форм розрахунків, оборотності оборотних коштів, галузевих особливостей підприємства, цілком задовільними можуть бути результати аналізу показників ліквідності і при значно меншому значенні загального коефіцієнта (але > 1). Основними факторами, які можуть вплинути на підвищення цього коефіцієнта є: залучення у господарський оборот позикових коштів на максимально тривалі терміни, максимальне обмеження вкладень капіталу у важко ліквідні і недопущення вкладень у неліквідні активи, наявність чистих активів у достатньому розмірі для покриття фінансових зобов'язань.
Ліквідність підприємств характеризує також показник маневреності власних оборотних коштів (капіталу, що функціонує). Він визначається як відношення грошових коштів до капіталу, що функціонує. Цей показник характеризує ту частину власних оборотних коштів, які перебувають у формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність. Для підприємства, що нормально функціонує, цей показник змінюється від нуля до одиниці. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлює підприємство самостійно. Воно залежить від різних факторів, наприклад, від того, наскільки високою є щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.
Ліквідність – це спроможність будь-якого з активів трансформуватися в гроші (кошти), а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого цю трансформацію можна здійснити. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність. З цією метою визначається індекс ліквідності/що показує кількість днів, необхідних для перетворення поточних активів на готівку. Для визначення індексу ліквідності виконують такий розрахунок (табл. 2.5): індекс ліквідності дорівнюватиме 5850000 / 250000 = 23,4 дня. Отже, даному підприємству необхідно 23,4 дня для перетворення поточних активів на готівку.
Таблиця 2.
Розрахунок індексу ліквідності поточних активів [29, 333]
Показник | Сума, тис. грн. | Кількість днів, необхідна для перетворення активів на готівку | Разом
1. Готівка | 40000
2. Дебіторська заборгованість | 90000 | 25 | 2 250 000
3. Товарні запаси | 120000 | 30 | 3 600 000
Усього | 250 000 | 5 850 000
Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними інтересами споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків, коефіцієнт поточної ліквідності – для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.
Показники ліквідності дають не лише оцінку платоспроможності підприємства при різних рівнях врахування ліквідних засобів, та й задовольняють інформаційні потреби зовнішніх користувачів.
Проте слід спеціально зазначити, що ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й короткострокова дебіторська заборгованість.
Розділ 3. Внутрішні джерела фінансової санації
3.1. Форми фінансової санації
Санація підприємства – це система заходів, що здійснюються у процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності.
Метою санації є покриття поточних збитків й усунення причин їх виникнення, поновлення і збереження ліквідності та платоспроможності підприємства і забезпечення фінансовими ресурсами проведення реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних та фінансово-економічних проектів.
Залежно від масштабів кризового стану підприємства та умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють такі види санації:
без зміни статусу юридичної особи. Таку санацію здійснюють з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан носить тимчасове явище;
зі зміною статусу юридичної особи підприємства. Ця форма санації має назву реорганізації підприємства і передбачає здійснення процедур зміни форми власності, організаційно-правових форм діяльності та ін. Реорганізацію підприємства проводять при його глибокому кризовому стані.
Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи може проходити у таких формах:
погашення боргу підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів, отриманих від проведення санаційних заходів;
погашення боргу державного підприємства за рахунок коштів бюджету;
погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку. Таку форму санації може здійснювати, як правило, комерційний банк, що обслуговує підприємство, після отриманого аудиторського висновку про його діяльність. У випадку, коли надання прямого банківського кредиту неможливе, банк може здійснювати випуск облігацій