1.2. Проблема бартеризації в економіці України

Аналіз статистичних даних (див. таблицю 1.1) свідчить про суперечливі тенденції у взаємозалежності бартерного обміну, величини чистого прибутку та заборгованості перед бюджетом. Найвищий рівень бартеризації спостерігається в таких галузях, як машинобудування – 40,9%, легка промисловість – 33,3%, хімічна промисловість – 41,8% тощо. В харчовій промисловості високий рівень чистого прибутку, а заборгованість перед бюджетом – 89, 2 млн. грн. Уникнення сплати податків та відрахувань до пенсійного та інших фондів стало загальним принципом сучасної системи господарювання. Виникає запитання щодо напрямів використання 348 млн. грн. прибутку в харчовій промисловості. Слід сказати про відповідну частку реалізації продукції харчової промисловості, яка не врахована статистичними органами і реалізується через канали тіньової економіки. Це пояснюється галузевою специфікою: продукція харчової промисловості надходить через роздрібну приватну торгівлю прямо до споживача, що розраховується готівкою.

Таблиця 1.

Частка бартеру в реалізації, прибуток та заборгованість перед бюджетом у промисловості за 1999 рік [25]

Галузь | Частка бартеру в реалізації, % | Чистий прибуток, млн. грн. | Заборгованість перед бюджетом, млн. грн.

Вся промисловість | 32,7 | 3852,3 | 2793,6

Харчова | 19,9 | 348,0 | 89,2

Кольорова металургія | 20,6– | 6,1 | 433,1

Легка | 333– | 41,0 | 20,0

Хімічна | 41,8– | 1593 | 503

Машинобудування | 40,9 | 112,0 | 285,3

Чорна металургія | 31,4 | 233,4 | 26,9

Електроенергетика | 29,0 | 1753,4 | 1325,9

Щодо легкої та хімічної промисловості, в яких частка бартерного обміну коливається у межах 40%, то тут спостерігається тенденція збитковості та значної заборгованості перед бюджетом. На перший погляд, такий стан показників можна вважати виправданим. Бартер, збитковість та заборгованість є нібито логічним завершенням великих витрат виробництва. Але як пояснити великий попит на кольорові метали та їх "агресивне" розкрадання; зростання попиту та високу ціну на напівфабрикати легкої та хімічної промисловості. Означені галузі значну частину своєї продукції експортують, тому можна допустити витратність експортних операцій, а точніше перерозподіл та вивезення створеного національного продукту за кордон.

Перебіг галузевої збитковості та прибутковості свідчать про неринкові фактори формування витрат виробництва, про великий вплив у політиці ціноутворення суб'єктивних, волюнтаристських чинників. Закономірності функціонування ринкової економіки передбачають органічну взаємозалежність та взаємовплив між галузями, ринковий механізм саморегулювання норми прибутку на основі переливання капіталу. Залишки адміністративно-розподільної системи та умови необмеженої свободи діяльності призвели до формування самостійно відокремленого сектору неформальної економіки, відтворення якої відбувається за власними законами [25].

При розгляді деформаційних процесів в економіці України в посланні Президента до Верховної Ради України зазначається: "...високий рівень тінізації української економіки, її корумпованого та економічної злочинності, зростання з року в рік обсягів позабанківського грошового обігу, значної частки основного антиподу ринкових відносин – бартеризації господарських зв'язків, а також інших негативних явищ [25].

В основі посилення бартеризації у відносинах товарообміну лежать непомірні ціни на власну продукцію, які перевищують світовий рівень. Поступовість створення подібної ситуації має свою історію з перших років незалежності України, коли Верховна Рада розпочала свій законотворчий процес. Тоді вирішили поповнювати державний бюджет і задоволення власних непомірних апетитів за рахунок виробництва, законодавчо встановивши перелік майже трьох десятків платежів, які сплачуються підприємством переважно не з прибутку, а внаслідок включення їх у собівартість продукції. Такий метод здійснення платежів дає змогу державі поповнювати бюджет переважно за рахунок споживачів цієї продукції і насамперед населення. Ось саме для цього й знадобилася лібералізація цін, в основі зростання яких лежать хибні методи їх формування; вартість товару становили переважно різні відрахування і виплати, які не мають безпосереднього зв'язку з виробництвом продукції.

Поступово витрати на сировину, на відтворення матеріальних і трудових ресурсів втратили свою провідну роль у формуванні ціни. Прибуток вираховується не від безпосередніх витрат на створення продукції, а від суми, яка включає податки, відрахування в різні фонди, невиробничі витрати, різні платежі, починаючи з хабарів і до надмірних запитів керівників підприємств. І ось на ці, не пов'язані з виробленням продукції витрати, нараховується ще й прибуток. От і виникає ситуація з кризою неплатежів, бо за таких методів формування ціни будь-які розміри обігових коштів не будуть достатніми. А за відсутності їх поширюються бартерні операції. Це певною мірою вирішує проблему реалізації продукції, що має проміжне застосування [25].

Бартеризацію економіки неможливо подолати без загального поліпшення стану платіжної системи країни. Заборона бартерних відносин в економіці нічого позитивного не дасть, а лише сприятиме ще більшій тінізації національної економіки. Таким чином, на шляху до подолання бартеризації економіки за допомогою використання комплексу заходів економічної та правової діяльності, на наш погляд, необхідно: