Відображено валові витрати, оскільки це заключна операція | 841 | 841 | 6000

Віднесено сплачену при митному оформленні суму ПДВ до податкового кредиту | 6411 | 644 | 1000

2.3. Податковий облік бартерних операцій

До 01.01.2003 р. для бартерних операцій Законом про ПДВ і Законом про податок на прибуток був визначений порядок відображення в податковому обліку, що відрізняється від інших господарських операцій: валові доходи й податкові зобов'язання по ПДВ виникали в момент здійснення першої події (відвантаження або оприбуткування). При здійсненні першої операції кожна сторона бартерного договору була "продавцем" – одержувачем прибутку. У момент здійснення заключної (балансуючої) операції обидва учасники виступали в ролі "покупців", тому саме в цей момент у обох сторін виникали валові витрати й право на податковий кредит [23, 48].

Починаючи з 01.01.2003 р., із Закону про ПДВ та із Закону про податок на прибуток були виключені спеціальні норми, котрі раніше визначали правила виникнення валових доходів і валових витрат, а також податкових зобов'язань і податкового кредиту по ПДВ під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій. Таким чином, стосовно моменту виникнення валових доходів і валових витрат для бартерних операцій діють загальні правила, встановлені пп. 11.3.1 і пп. 11.2.1 Закону про податок на прибуток відповідно. А саме: валові доходи відображаються за датою відвантаження товару, а для робіт (послуг) – за датою підписання акту, що підтверджує факт надання їхніх результатів. Валові витрати виникають за датою оприбуткування товару, а для робіт, послуг – за датою підписання акту, що підтверджує факт отримання їхніх результатів.

Що стосується податкових наслідків для ПДВ, то вони повністю збігаються з податковими наслідками по податку на прибуток.

Проте варто пам'ятати: під час здійснення бартерних операцій база обкладання ПДВ, валові доходи й валові витрати визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче від звичайної ціни. Звичайна ціна формується в такий спосіб:

1) для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом публічного оголошення умов їхнього продажу, звичайною визнається ціна, що міститься в такому публічному оголошенні;

2) якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції чи пропозиції на організованому ринку цінних паперів або продаж (відчуження) товарів здійснюється в примусовому порядку відповідно до законодавства, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу;

3) у разі, якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню відповідно до законодавства, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів державного регулювання;

4) справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари – (роботи, послуги) передаються іншому власникові за умов, що продавець хоче передати такі товари (роботи, послуги), а покупець хоче одержати їх за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично й фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги); а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їхньої відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг). При цьому з метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" і чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку й національних стандартів з питань оцінки майна й майнових прав, прирівнюються до терміна "звичайна ціна" [23, 50].

Ринок товарів (робіт, послуг) – це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально й без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно кожної зі сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) – це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При визначенні ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їхні фізичні характеристики, які не впливають на їхні якісні характеристики й не мають істотного значення для визначення ознак товару; якість і репутація на ринку; країна походження та виробник. Незначні відмінності в їхньому зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) – це товари (роботи, послуги), котрі не є ідентичними, мають подібні характеристики й складаються зі схожих компонентів, що дає їм змогу виконувати однакові функції й (або) бути взаємозамінними. При визначенні однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їхня якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження й виробник.

Для визначення справедливої ринкової ціни необхідно використати інформацію про укладені до моменту продажу товарів (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах, які визнаються такими, якщо відмінність у кількості (обсязі) товарів, термінах виконання зобов'язань, умовах платежів тощо істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована;

5) у разі, якщо на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (за їх відсутності – з однорідними) товарами (роботами, послугами) чи неможливо визначити їхню ціну через відсутність, або недоступність відповідної інформації, звичайною вважається ціна договору.

Зазначений вище механізм визначення звичайної ціни, який у більшості випадків приведе платника податків до справедливої ціни, не можна визнати об'єктивним. Річ у тім, що поняття "справедлива вартість" найчастіше має інформаційний характер (той самий об'єкт може бути оцінений неоднаково різними експертами). Не випадково вже з'явилося чимало судових позовів із приводу незгоди юридичних осіб, яких перевіряють, з висновками податкових інспекторів, що випливають із визначення звичайних цін по бартерних операціях. Аби уникнути судових розглядів, багато підприємств "приховують" бартер за допомогою вексельного обігу. Проте це не можна зробити під час здійснення