У першому випадку можна погодитися з обмеженістю додаткової відповідальності акціонерів, адже ми маємо справу зі справді майновою відповідальністю учасників АТ. У другому ж випадку акціонери ризикують лише втратити можливість по-вернути собі вартість акцій. Брак власного майна в АТ для задоволення обґрунтованих вимог кредиторів не тягне для акціонерів, які повністю оплатили акції, ніяких втрат влас-ного майна — адже кошти, сплачені за акції, перейшли з власності акціонерів у власність АТ: відповідати двічі од-ним і тим же майном різні особи не можуть, тим більше, що лише АТ є його власником. Обґрунтованішою є позиція другої групи дослідників АТ, які воліють говорити не про відповідальність акціонерів, а про їхній ризик втратити можливість повернення коштів, сплачених за акції, або ризик зазнати збитків, пов'язаних із діяльністю товари-ства.

Ознаки АТ наочніше виявляються в процесі аналізу їхніх характерних рис. У періоди акціонерного буму увага дослідників АТ та всіх зацікавлених осіб акцентується лише на їхніх позитивних рисах, яких чимало, а саме:

1) легкість створення значного за розмірами капіталу, що не під силу переважній більшості підприємців. Це до-сягається завдяки:

а) відносній простоті вкладення капі-талу, що тимчасово не використовується (для цього досить лише придбати акції), а в разі сприятливого перебігу справ в АТ дозволяє отримати значні за розміром дивіденди;

б) простоті вступу і виходу з АТ, для чого досить відповідно придбати або провести відчуження (позбутися) акцій, що дозволяє легко переливати капітал із однієї галузі в іншу, прибутковішу;

в) незначному ризикові акціонерів у разі негативних результатів діяльності. АТ (він обмежується вартістю належних акціонерові акцій);

г) необтяжливістю обов'язків акціонерів (вони повинні лише сплатити вартість акцій — зробити майновий внесок і не зобов'язані брати особистої участі в діяльності товариства;

2) обмеженість ризику акціонерів дозволяє шляхом ство-рення АТ започатковувати ризиковану справу, що в разі успіху дає великі прибутки, а в разі невдачі загрожує акціо-нерові, на відміну від індивідуального підприємця чи учас-ника персонального товариства, лише втратою можливості повернути вартість належних йому акцій і надій на диві-денди без загрози втрат для власного майна;

3) підприємства у формі АТ стабільніші щодо своєї май-нової бази, ніж інші види підприємницьких товариств, ос-кільки на них не впливає, як правило, вихід акціонера з товариства (акції, якщо інше не передбачено установчими документами АТ, при цьому відчужуються не самому то-вариству, а іншим особам, отже, саме АТ за цей вихід не платить);

4) АТ незаперечно є об'єднанням капіталів, навіть більше — в АТ риси цього об'єднання проявляються найповніше. На відміну від персональних об'єднань доля пересічного АТ не залежить, як правило, від долі його акціонерів (їхньої смерті, стану здоров'я, заплу-таності справ щодо їх особистого майна тощо), навіть якщо вони були його засновниками. Це забезпечується відокрем-леністю майна АТ від майна його учасників, а також відок-ремленістю управління в АТ (його нерідко здійснюють про-фесіонали-менеджери, які часто взагалі не воло діють-акці-ями товариства, а працюють у ньому на підставі трудового договору);

5) для АТ є характерною можливість участі в них широ-ких верств населення і відповідно — розподілу прибутку серед цих осіб у разі сприятливого перебігу справ в АТ (хоч, як свідчить світова практика, більшість акцій АТ належить не фізичним, а юридичним особам, які мають більше мож-ливості впливати на стан справ в АТ завдяки володінню значними пакетами акцій, на відміну від акціонерів — фізичних осіб, більша частина яких — дрібні акціонери);

6) акціонерна форма підприємницької діяльності за-стосовується в різних секторах економіки: приватному, дер-жавному, комунальному, а нерідко в АТ беруть участь суб'єкти різних форм власності (так звані змішані АТ). На жаль, в Україні ще й досі відсутній нормативний акт, який регулював би особливості діяльності АТ публіч-ної (державної та комунальної) власності, а також зміша-них АТ;

7) широке використання акціонерної форми в процесі приватизації з метою реформування відносин власності й залучення інвестицій у виробничу сферу. Важко пере-більшити роль АТ (особливо відкритих) у процесі прива-тизації майна середніх і великих за розмірами державних і комунальних підприємств. Саме створення на базі під-приємств, що приватизуються, відкритих АТ дозволило більш-менш оптимально врахувати основні принципи й цілі приватизації та інтереси як трудових колективів та-ких підприємств, так і всього населення України, залучивши в такий спосіб інвестиції, необхідні для переозброєння, модернізації приватизованих підприємств, можливість використання ними новітніх технологій тощо;

8) можливість контролювати АТ, володіючи контроль-ним пакетом акцій, розмір якого теоретично має переви-щувати 50% акцій, випущених товариством, а фактично в товариствах з великою кількістю акціонерів розмір цьо-го пакета може бути значно меншим — навіть декілька відсотків, за умови, що ніякий інший учасник не володіє більшою кількістю акцій;

9) акціонерна форма підприємницької діяльності доз-воляє встановлювати між підприємствами-суміжниками досить тісні зв'язки, завдяки перехресному (взаємному) володінню акціями один одного (досить поширено в Японії, що є одним із чинників, який забезпечує високий рівень виробництва і конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку); Законом України "Про особливості приватизації майна в АПК" передбачено також таку мож-ливість для підприємств-товаровиробників цієї галузі та постачальників і споживачів їхньої продукції;

10) використання форми АТ дозволяє на вибір його зас-новників (учасників) обрати вільний рух акціонерів (їх вступ і вихід з товариства), що притаманне відкритим АТ, або обмеження такої можливості , що є характерною озна-кою закритих АТ, де значнішу, ніж у відкритому АТ роль відіграє особистий елемент.

У. Е. Батлер і М. Е.