Гаші-Батлер називають ще дві риси АТ. Перша з них — безстрокове існування, котре є загаль-ним правилом, якщо у статуті корпорації (аналог АТ за американським законодавством) не передбачено, що вона створюється на визначений строк. Ці автори згадують вислів сера Вільяма Блекстона: "корпорація — це юри-дична особа, яка наділена правовим безсмертям", зазнача-ючи, що істотною властивістю корпорації є її можливість пережити своїх засновників та акціонерів. Характерною рисою Корпорації (АТ) ці автори вважають також центра-лізоване управління корпорацією, здійснюване переваж-но не учасниками АТ (акціонерами), а найманими менед-жерами — директорами корпорації.
АТ можна визначити як господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на акції рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями лише майном, закріпленим за ним на праві власності, а акціонери, які повністю сплатили свої акції, несуть ризик втратити можливість повернення їхньої вартості (або ри-зик збитків за результати діяльності АТ).
3. Види акціонерних товариств
Акціонерні товариства, з огляду на їхню неоднорідність, можна класифікувати за певними ознаками. Найпошире-нішою підставою поділу АТ на види є спосіб розповсюд-ження (обігу) акцій чи, іншими словами, наявність або від-сутність обмеження руху їх учасників (акціонерів).
Това-риства, акції яких розповсюджуються шляхом підписки і вільно продаються та купуються на фондовому ринку, виз-наються відкритими. Рух учасників (акціонерів) у таких товариствах є вільним, тобто нічим не обмежується (хіба що особливою процедурою передачі іменних та деяких інших видів акцій). Розповсюдження акцій шляхом підписки та вільний рух учасників у відкритих АТ (далі — ВАТ) зумовлює особливості процедури створення таких товариств, яка є досить складною і налічує кілька етапів.
Другий вид АТ за вищеназваною ознакою — закриті АТ (далі — ЗАТ), тобто товариства, акції яких розповсюджу-ються серед заздалегідь обмеженого кола осіб (за україн-ським законодавством — серед засновників товариства), а рух учасників (акціонерів) до внесення Законом України від 23.12.1997 р. змін до ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" міг бути досить обмеженим. До внесення зазначених змін українське законодавство не регулювало порядок відчуження акцій ЗАТ. Тому на прак-тиці це питання вирішувалося в установчих документах ЗАТ по-різному: закріпленням у цих документах положень щодо права відчужувати акції ЗАТ лише іншим його учас-никам чи самому товариству з установленням заборони відчужувати акції третім особам.
Запровадження Зако-ном України від 23.12.1997 р. досить-таки вільного руху учасників-акціонерів ЗАТ усуває основну відмінність між ВАТ і ЗАТ — різний рух учасників: вільний або обмеже-ний (для ЗАТ залишається два обмеження:
- обов'язковий розподіл акцій в процесі заснування товариства лише між його засновниками, тобто неможливість розповсюдження акцій шляхом підписки і заборона продавати чи купуват-и акції на біржі;
- можливість встановлення установчими документами товариства заборони та умов відчуження акції третім особам законом скасовано).
Відтак уявляється слушним використати досвід росій-ського законодавця, який передбачив компромісний варіант відчуження акцій ЗАТ (тобто такий, що оптимально вра-ховує інтереси і ЗАТ, і його акціонерів). Відповідно до цьо-го варіанту:
1) ЗАТ не можуть пропонувати для відкрито-го продажу належні їм власні акції необмеженому колу осіб;
2) акціонер ЗАТ має право продавати свої акції, але інші акціонери цього ж товариства мають переважне пра-во на придбання таких акцій;
3) статутом товариства може бути передбачено переважне право АТ на придбання акцій, що продаються акціонерами, якщо інші акціонери не ви-користали свого переважного права на придбання акцій. Це, з одного боку, відповідатиме інтересам самого ЗАТ та його учасників, що приймали рішення про обмеженість кола акціонерів, а з іншого — гарантуватиме окремим акціоне-рам, як власникам акцій, право продажу останніх (акцій) з урахуванням водночас інтересів решти акціонерів цього товариства на придбання акцій, що відчужуються.
Узагальнити відмінні риси відкритого і закритого АТ можна так. Ці товариства різняться:*
порядком розміщення акцій (у відкритому — шля-хом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовій біржі; в ЗАТ — розміщенням серед учасників (за законодавством деяких країн, зокрема вже згадуваної Російської Федерації,— серед заздалегідь визначеного кола осіб); порядок руху учасників в обох видах АТ за новою редакцією ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" є вільним, з тією лише відмінністю, що акції ВАТ, на відміну від акцій ЗАТ, можуть продаватися на біржі;*
видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і на пред'явни-ка, а ЗАТ — лише іменні, що пов'язано з деякою обмеже-ністю кола учасників у цьому виді АТ);*
порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом підписки, а отже, і наявністю етапів, не притаманних для ЗАТ: реєстрації інформації про акції (що підлягає опублікуванню), оголошення про підпис-ку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних із результатами підписки на акції);*
мінімальним розміром оплати акцій (а відповідно — і основного капіталу АТ) на момент скликання установ-чих зборів: у ВАТ він має бути не меншим, ніж 30%, а в ЗАТ — 50% номінальної вартості всіх акцій і відповідно — статутного фонду АТ;*
переліком обов'язкових для розгляду установчими зборами питань, що також пов'язане з різним порядком створення цих товариств, зокрема, підпискою на акції у ВАТ;
* обсягом обов'язків і значимістю відповідальності за-сновників: у ВАТ вона більша в зв'язку з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що передплатили акції, спла-чені ними суми, якщо підписка не відбулася, якщо уста-новчі збори не було вчасно скликано і передплатники за-жадали повернення сплачених сум, або якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати
