Використання методу прямого розрахунку валового прибутку підприємства як складової загального фінансового результату його діяльності має низку переваг і недоліків. Основними позитивними якостями такого методу є простота і достовірність. Однак він обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, бо дає лише кінцевий результат – план валового прибутку, не враховуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку. Головним чином з цієї причини широко застосовується (і не тільки на найбільших підприємствах, де використання методу прямого поасортиментного розрахунку плану прибутку пов'язане з утрудненнями технічного характеру) аналітичний метод планування прибутку.

Аналітичний метод планування валового прибутку від реалізації товарної продукції ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності в базовому періоді (наприклад, у 2006 р. при плануванні на 2007 р.), врахуванні їх, а також інших факторів (зростання виробництва, зниження собівартості продукції тощо), які наявні вже в плановому періоді. Послідовність роботи з планування валового прибутку така.

Оскільки ця робота проводиться до закінчення базового періоду (наприклад у жовтні 2006 р. на 2007 р.), спочатку обчислюється очікуваний валовий прибуток від реалізації товарної продукції за звітний період, тобто за 2006 р. Для цього сума фактично одержаного валового прибутку за минулий період базового року збільшується на суму планового валового прибутку за період до його закінчення.

Приклад.

Машинобудівний завод планує прибуток на 2007 р. у жовтні 2006 р. Фактична сума валового прибутку від реалізації товарної продукції за 9 місяців 2006 р. (січень – вересень) складає 607,2 тис. грн. На IV квартал 2006 р. план прибутку від реалізації товарної продукції становить 180,7 тис. грн. Очікуваний прибуток від реалізації товарної продукції за 2007 р. становить 787,9 тис. грн. (607,2 + 180,7).

Другий етап – коригування очікуваного валового прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість і рентабельність підприємства у базовому періоді і які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умови при плануванні прибутку на плановий період). Таким чином обчислюється базовий валовий прибуток від реалізації товарної продукції і базова рентабельність продукції за валовим прибутком.

На цьому етапі роботи найскладніше – це знайти підхід до того, як врахувати зміни цінових факторів на обсяг прибутку і рентабельність підприємства, бо в умовах інфляції ціни на ті ресурси, які воно споживає на виробництво, так само, як і оптові ціни, за якими воно реалізує продукцію споживачам, швидко змінюються, причому дуже часто в нерівноцінних співвідношеннях. Меншою мірою, та все ж спостерігається варіація цін і в умовах безінфляційної ринкової економіки – під впливом попиту і пропозиції на сировину, основні засоби, споживчі товари, робочу силу, інші товари. Отож, якщо при плануванні валового прибутку виходити з тієї рентабельності продукції, яка склалася в базовому періоді, то це може призвести до серйозних прорахунків.

Обчислена за валовим прибутком рентабельність продукції підприємства, досягнута ним у базовому періоді, для її використання як базової при плануванні прибутку в новому плановому періоді має бути скоригована з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Якщо відкинути всі фактори, що впливають на формування рентабельності, крім одного – зміни цін на виробничі ресурси (сировину, матеріали тощо), з одного боку, і зміни відпускних цін на готову продукцію – з другого, то неважко уявити, що рентабельність продукції змінюватиметься відповідно до співвідношення індексів цих цін. Якщо припустити, що ціни на матеріальні ресурси, які використовуються на виробництво, і витрати підприємства на оплату праці, що включаються до собівартості продукції, і договірні оптові ціни при реалізації готової продукції змінюються на одну і ту саму величину (один і той самий індекс), то рентабельність продукції не зміниться. Але подібна ситуація – лише випадковість. Нижче наведена формула, що визначає, як взагалі змінюється рентабельність продукції під впливом зміни цін на готову продукцію підприємства й на ресурси, які використовуються підприємством, тобто формують собівартість продукції [30, ]: |

r1 = r0 – (1 + r0) (1 – іп / ір), | (1.2)

де r1 – коефіцієнт рентабельності продукції при зміні відпускних цін на продукцію і цін на ресурси, що формують собівартість продукції;

r0 – коефіцієнт рентабельності продукції до зміни цін;

іп – індекс відпускних цін на готову товарну продукцію;

ір – індекс цін на ресурси, які формують собівартість товарної продукції.

Для розрахунку індексів іп та ір підприємство, плануючи валовий прибуток, наприклад на наступний рік, має з можливою точністю спрогнозувати, як змінюватимуться ціни у плановому році на його продукцію, які будуть зміни в ціноутворенні на сировину, матеріали, інші матеріальні ресурси, які передбачаються зміни у зв'язку з цим щодо рівня оплати праці, що також впливає на собівартість продукції, її рентабельність.

Робота ця складна, потребує об'єднаних зусиль працівників фінансових, планових, збутових, постачальницьких та інших економічних і виробничих служб підприємства.

Продовжимо приклад планування валового прибутку від реалізації продукції машинобудівного заводу на 2007 р. (в тис. грн.):

Очікуваний обсяг виручки від реалізації продукції за 2007 р. – 3397,3 (без ПДВ та акцизного збору). Очікувана виробнича собівартість продукції за 2007 р. – 2609,4. Валовий прибуток від реалізації товарної продукції 787,9 Очікувана рентабельність продукції за 2007 р. (за валовим прибутком): 787,9 / 2609,4 Ч 100 = 0,302, або 30,2 %

На 2007 р. передбачається зростання цін