Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використовувати різні прийоми елімінування, і один з найпростіших – метод ланцюгових підстановок.

Визначимо вплив факторів на зміну рентабельності власного капіталу підприємства, згідно з даними таблиці 2.5.

Таблиця 2.

Вихідні дані для аналізу рентабельності власного капіталу [31]

Показник | Попередній рік | Звітний рік

1. Рентабельність власного капіталу | 0,0123 | 0,0141

2. Чиста рентабельність продажів | 0,1800 | 0,1753

3. Ресурсовіддача | 0,0674 | 0,0736

4. Коефіцієнт фінансової залежності | 1,0164 | 1,0951

Загальну зміну рентабельності власного капіталу визначимо за формулою [31]:

RROE = R1 – Рo = 0,0141 – 0,0123 = 0,0018.

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів складе:

за рахунок зміни показника ресурсовіддачі:

за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

Тоді загальна зміна значення коефіцієнта:

Узагальнюємо в таблиці 2.6 вплив факторів на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 2.

Зведена таблиця впливу факторів на зміну рентабельності власного капіталу [31]

Показники | Вплив

1. Чиста рентабельність продажів | -0,0003

2. Ресурсовіддача | 0,0011

3. Коефіцієнт фінансової залежності | 0,001

Загальна зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу | 0,0018

Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу знизився на 0,0003 пункту. Зміна показника ресурсовіддачі та коефіцієнта фінансової залежності спричинили збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу; отже збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування призводить до зростання рентабельності власного капіталу.

Формування показників фінансово-господарської діяльності підприємств відбувається під впливом низки причин, які з'ясовуються за допомогою прийомів та методів аналізу, одним з яких є інтегральний аналіз показника рентабельності майна, капіталу або активів підприємства.

Підвищення рівня віддачі виробничих фондів можливе лише за умови системного комплексного управління операційним капіталом підприємства, до складу якого вони входять. Капітал, який використовується в операційній діяльності підприємства, поділяється на операційний основний капітал (необоротні активи) і оборотний операційний капітал (оборотні активи). Такий склад операційного капіталу обумовлений характером активів, які ним формуються, і в залежності від особливостей їх участі в операційному процесі його поділяють на позаоборотні операційні активи і оборотні операційні активи.

Враховуючи склад операційного капіталу, аналіз рентабельності власного капіталу доцільно доповнити факторним аналізом рівня рентабельності операційного капіталу, згідно із залежністю [31]: |

(2.4)

де Р – рівень рентабельності операційного капіталу, %; Z – обсяг чистого прибутку, тис. грн.; Kwt – вартість середньорічна власного капіталу, тис. грн; М – те ж, майна, тис. грн.; Рs – обсяг реалізації продукції, робіт і послуг, тис. грн; Ки – собівартість реалізованої продукції, тис. грн.; Мt – вартість середньорічна необоротних активів, тис. грн.; Мr – вартість середньорічна нормованих оборотних активів, тис. грн.

Розглянутий системний підхід дозволяє оцінювати зміну фінансового результату (?Р) в залежності від абсолютної зміни об'єктів за рівнями деталізації. З метою обґрунтування вибору цих об'єктів доцільно детальніше розглянути взаємозв'язки між показниками обсягів прибутку та розміром власного капіталу підприємства (рис. 2.2).

Рис. 2.. Схема пірамідального аналізу рентабельності власного капіталу [31]

На першому етапі аналіз спрямований на чинники господарського (рентабельність майна Z / М, рентабельність реалізації Z / Рs), а далі – фінансового характеру (частка власного капіталу в майні M / Kwt, оборотність майна Рs / М), що обумовлює аналіз посередніх чинників за рахунок визначення частки впливу цих складових у загальній зміні фінансового результату. Усі вищенаведені показники вартісні і в умовах лібералізації цін та інфляції порівняння досягнутих обсягів можливе лише умовно шляхом перерахунку всіх поточних значень вартісних показників в умовні одиниці (порівняльні ціни), із застосуванням індексу коригування на інфляцію.

Вищенаведений методичний інструментарій має практичне застосування в прийнятті управлінських рішень за відхиленнями (management by exceрtion).

Організація управління за відхиленнями – перспективний шлях удосконале-н-ня управління. Успішне вирішення методологічних проблем, визначення та використання відхилень сприятиме вдосконаленню управління за будь-яких умов.

Розділ 3. Порядок проведення фінансової санації та проект фінансового оздоровлення підприємства

3.1. Загальна характеристика фінансової санації підприємства

Слово "санація" походить від латинського "sanare", що означає оздоровлення або одужання. З "фінансово-кредитного" погляду це поняття треба трактувати як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

В економічній літературі трапляється й ширше трактування поняття санації як суми всіх розрахованих на стратегічну перспективу заходів організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого – для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які забезпечили б прибутковість і життєздатність підприємства в довгостроковому періоді.

Санація підприємства – це система заходів, що здійснюються у процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності.

Метою санації є покриття поточних збитків й усунення причин їх виникнення, поновлення і збереження ліквідності та платоспроможності підприємства і забезпечення фінансовими ресурсами проведення реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних та фінансово-економічних проектів.

Залежно від масштабів кризового стану підприємства та умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють такі види санації: