сільсько-господарського призначення та населених пунктів".
Грошова оцінка землі застосовується з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
Грошова оцінка земель населених пунктів та земель несільсько-господарського призначення не завершена в термін до 1 січня 1999 р., який було визначено Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 1996 р. № 379/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", і який подовжено Постановою Верховної Ради України від 16 липня 1999 р. № 999-ХІІ до 1 січня 2002 р. [3]
Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 1996 р. № 379/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" передбачено проведення щорічної індексації грошової оцінки земель та доведення її до відома власників земельних ділянок та землекористувачів.
Для правильності нарахування та обчислення земельного податку важливим є розподіл земель за їх категоріями.
Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України [2] всі землі України поділяються на ряд категорій. Віднесення земель за їх цільовим призначенням, до певних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої здійснюється за рішенням відповідної ради.
При цьому слід відмітити, що при оподаткуванні земельної ділянки ставки земельного податку будуть залежати від таких факторів:
регіону розташування земельної ділянки;
напряму використання земельної ділянки, цільове і нецільове її використання;
категорії земель;
функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки та ін. [20, 20]
За категоріями землі поділяються на:
1) землі сільськогосподарського призначення;
2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
5) землі лісового фонду;
6) землі водного фонду;
7) землі запасу [2].
1. Землі сільськогосподарського призначення
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Тобто землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, обслуговування сільського господарства (виробничі будівлі й двори, господарські шляхи, прогони); землі, які перебувають у стадії меліоративного будівництва, відновлення родючості; землі тимчасової консервації та інші (кургани, ями, траншеї), а також сільськогосподарські угіддя на землях інших категорій.
Сільськогосподарські угіддя – землі, які систематично використовують для отримання сільськогосподарської продукції. До складу сільськогосподарських угідь входять рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища.
Рілля – землі, які систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Перелоги – землі, які раніше орали, а згодом більше року, починаючи з осені, не використовували для засіву сільськогосподарських культур і не готують під пар.
Багаторічні насадження – землі, які використовуються під штучно створеними деревними, чагарниковими або трав'янистими багаторічними насадженнями, призначеними для отримання врожаю плодово-ягідних, технічних, лікарських культур, а також для декоративного оформлення територій. До цих земель належать також землі під деревно-чагарниковою рослинністю, яку вирощують для реалізації квітів (троянд, жасмину та ін.), а також розсадники (за винятком лісових). Площі під дорогами, спорудами, захисними лісосмугами виключаються зі складу багаторічних насаджень і враховуються у відповідних видах угідь.
Сади – багаторічні насадження, створені для отримання плодів.
Виноградники – багаторічні насадження, створені для отримання винограду.
Інші багаторічні насадження – ягідники, тутівники, хмільники, насадження ефіроолійних культур, розсадники плодових культур, крім лісових; плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів, лікарські багаторічні насадження (беладона, наперстянка, шавлія лікарська та ін.).
Сіножаті – сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння, до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20 % ділянки.
Пасовища – сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20 % ділянки.
Пасовища гірські – пасовища, розміщені на території гірських систем.
До категорії земель сільськогосподарського призначення також належать:
землі під господарськими будівлями і дворами, які зайняті тваринницькими фермами, тракторними станами, літніми таборами та іншими будівлями й дворами на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях на землях інших категорій;
землі під господарськими шляхами і прогонами, які зайняті господарськими шляхами і прогонами на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях на землях інших категорій;
землі, які перебувають у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості (включати тільки сільськогосподарські угіддя, на яких провадиться нове меліоративне будівництво (реконструкція), а також нерозорані ділянки викорчуваних садів, площі сільськогосподарських угідь, які підготовлені під посадку полезахисних лісових смуг, але закладення їх не проведене, а також ділянки, на яких закінчено технічну рекультивацію і проводиться комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів з відновлення родючості порушених ґрунтів;
землі тимчасової консервації, які тимчасово виведені з обробітку з метою відновлення їх продуктивності та екологічного стану;
забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві – сільськогосподарські угіддя, в яких вміст фізичних, хімічних і біологічних компонентів негативно впливає на довкілля (забруднені в результаті техногенних аварій, впливу шкідливих виробництв тощо). Площу угідь визначають згідно з матеріалами відповідних обстежень, затвердженими у встановленому порядку. Також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя (включаючи радіонуклідне забруднення), які не використовуються в сільськогосподарському виробництві і виключені з господарського обігу [20, 23].
Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки
