в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1 %;
для багаторічних насаджень – 0,03 % [3].
У межах населених пунктів для земельних ділянок, що використовуються для потреб сільськогосподарського виробництва і зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, законодавством встановлено сплату податку в розмірі 3 % від суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).
При оподаткуванні земель сільськогосподарського призначення необхідно обов'язково враховувати розмежування земель цієї категорії за даними Державного земельного кадастру, який є підставою для нарахування земельного податку (слід мати підтвердження від землевпорядних органів, які саме землі є землями сільськогосподарського призначення, а які не належать до таких; наприклад, до земель сільськогосподарського призначення не належать болота, чагарники, піщаники, протиерозійні канави, захисні лісосмуги та ін.).
Крім того, слід мати на увазі, що плата за землю не справляється:
за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених ст. 2 Закону У каїни "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоактивного контролю);
хімічного забруднення сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень [20, 24].
За сільськогосподарські угіддя, незалежно від того, де вони розташовані, в межах населеного пункту чи за межами, на землях лісового чи водного фонду, землях промисловості, транспорту, зв'язку чи іншого призначення, податок справляється за ставками, передбаченими для оподаткування сільськогосподарських угідь.
2. Оподаткування земель населених пунктів
Землі міст
До земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської ради народних депутатів.
Межа міста – зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста.
Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.
Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планування та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.
Землі селищ міського типу
До земель селища міського типу належать усі землі в межах селища.
Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної ради народних депутатів.
Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою народних депутатів.
Використання земель селища міського типу здійснюється відповідно до проектів планування та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території.
Землі сільських населених пунктів
До земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою.
Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської ради народних депутатів.
Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою народних депутатів.
Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планування та забудови даного населеного пункту.
У населених пунктах, де проведено грошову оцінку земель, при обчисленні земельного податку застосовується ставка в розмірі 1 % від їх грошової оцінки, розмір якої також залежить від місця розташування земельної ділянки, функціонального використання землі та виду діяльності платника і розміру індексації в поточному році. Розмір орендної плати за землю визначається місцевими органами влади у договорі оренди земельної ділянки, але згідно зі ст. 5 Закону України від 6 жовтня 1998 р. 161-XIV "Про оренду землі" він не може бути меншим за розмір земельного податку.
Плата за землі населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, обчислюється на основі середніх ставок земельного податку (табл. 2.1).
Таблиця 2.
Розміри середніх ставок земельного податку
Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. осіб): | Середня ставка податку (коп. за 1 м2) | Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування
до 0,2 | 1,5–
від 0,2 до 1 | 2,1–
від 1 до 3 від 3 до 10 | 2,7 ... 3,0 | 1
від 10 до 20 | 4,8–
від 20 до 50 | 7,5 | 1,2
від 50 до 100 | 9,0 | 1,4
від 100 до 250 | 10,5 | 1,6
від 250 до 500 | 12,0 | 2,0
від 500 до 1000 | 15,0 | 2,5
від 1000 і більше | 21,0 | 3,0
У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти:
на південному узбережжі Автономної Республіки Крим – 3,0;
на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,5;
на західному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,2;
на чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2,0;
у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської; Івано-Франківської та Чернівецької областей – 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесено до категорії гірських;
на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях – 1,5 [3].
Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, наведених вище.
Для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, встановлено
