Землекористувачі землями природоохоронного призначення – юридичні особи, яким надано об'єкти природно-заповідного фонду, визначені Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

На землях природоохоронного призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на якісний стан земель.

Порядок використання земель природоохоронного призначення визначається законодавством України.

Землі оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення належать земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування. Це землі санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, спеціалізованих санаторіїв з реабілітації хворих, дитячих санаторно-курортних і оздоровчих та інших санаторно-оздоровчих закладів, на території яких є природні лікувальні ресурси та фактори, придатні для використання, у т. ч. – шляхом промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та поліпшення здоров'я людей (родовища мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, соляні (гірські) копальні, ропа лиманів та озер, а також природні об'єкти і комплекси – пляжі, акваторії водойм, ліси та інші лісовкриті землі, що формують особливі мікрокліматичні умови).

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законодавством України.

Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення [20, 33].

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що переш-ко-джає або може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законодавством України.

Землі історико-культурного призначення

До земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів.

Землекористувачі землями історико-культурного призначення – організації та установи, на території яких розміщені виключно історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, історико-культурні заповідні території, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили; історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; городища, кургани; давні поховання і пам'ятні скульптури та мегаліти; наскальні зображення; поля давніх битв; залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок; ділянки історичного культурного шару, укріплень, виробництв, каналів, доріг; архітектурні ансамблі й комплекси; історичні центри, квартали, площі; залишки стародавнього планування і забудови населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культурної архітектури, народного зодчества; садово-паркові комплекси; фонова забудова.

На землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законодавством України.

У межах населених пунктів на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення податок за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється в п'ятикратному розмірі від суми земельного податку.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку:

За межами населених пунктів на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування, справляється в розмірі 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

5. Оподаткування земель лісового фонду

Землями лісового фонду визначаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.

У межах населених пунктів податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Для земельних ділянок, наданих для потреб лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, земельний податок справляється в розмірі 3 % від суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).

За межами населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком сільськогосподарських угідь, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

6. Оподаткування земель водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті річками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

Землі в смугах відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуються ними для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів тощо.

На землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

У межах населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Для земельних ділянок, наданих для потреб водного фонду, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями