і спорудами, законодавством встановлено справляння податку в розмірі 3 % від суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).
Крім того, податок за земельні ділянки під водоймами, які надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про плату за землю".
За межами населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком сільськогосподарських угідь, справляється в розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області [3].
7. Оподаткування земель запасу
Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані в постійне користування. До них належать також землі, право власності або право користування якими припинено.
Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, у т. ч. в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.
2.3. Пільги зі сплати земельного податку
Відповідно до ст. 12 Закону від сплати земельного податку звільняються:
заповідники;
вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ та навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
органи державної влади та місцевого самоврядування, органи прокуратури, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних сил та інших воєнізованих формувань, створених відповідно до законодавства України);
спеціальні санаторії для реабілітації хворих відповідно до Переліку, затверд-женого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 1 жовтня 1998 р. № 289, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі установи, об'єднання та організації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів та їх об'єднання;
ділянки державних, колективних та фермерських господарств, зайнятих молодими садами, ягідниками і виноградниками до їх вступу в період плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями і розсадниками багаторічних плодових насаджень;
релігійні чи благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю;
зони радіоактивно забруднених територій, визначених ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 лютого 1991 р. № 791А-ХІІ, зони відчуження, обов'язкового відселення, добровільного відселення і хімічного забруднення сільськогосподарських угідь, на які введено обмеження щодо ведення сільського господарства;
землі, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії сільськогосподарського освоєння;
землі державних сортовипробних станцій та сортоділянок, що використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального призначен-ня (перелік земель дорожнього господарства наведено в ст. 31 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР, а ст. 21 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ встановлено, які саме дороги належать до доріг загального користування, що підтверджується роз'яс-неннями, наведеними в листі ДПАУ від 6 березня 1997 р. за № 18-0212/11-1 603);
землі кладовищ;
вітчизняні установи культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди [3].
Законом також встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради в межах сум податку на землю, що зараховується на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів, можуть встановлювати пільги щодо сплати даного податку: часткове звільнення на певний термін та зменшення сум земельного податку.
Іншою формою надання пільг є застосування до окремих платників податку пільгових ставок. Так, відповідно до ст. 7 Закону:
у розмірі 3 % від суми податку сплачується земельний податок з ділянок, зайнятих житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, а також із земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, що зайняті виробничими будівлями;
у розмірі 25 % від суми податку сплачується земельний податок з ділянок, наданих для Збройних сил та інших воєнізованих формувань (дана норма застосовується з урахуванням зазначеної вище пільги, наданої законами про Державний бюджет), залізниць, гірничо-видобувних підприємств, а також за водосховища, надані для виробництва рибної продукції [3].
Слід мати на увазі, що у випадку, якщо право на пільгу виникає у платника податку протягом року, то вона надається, починаючи з місяця, в якому виникло це право. У випадку втрати права на пільгу діє аналогічний порядок – податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому право на пільгу було втрачено.
Необхідно звернути увагу і на таке. До набуття чинності даною редакцією Закону у випадку, якщо платник, на якого поширювалася пільга зі сплати земельного податку, здавав ділянку в оренду, зазначена пільга поширювалась і на орендовані землі. Нині чинною є норма, відповідно до якої у випадку, якщо підприємства, що є платниками земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок із земельних ділянок, зайнятих госпрозрахунковими підрозділами або зданих у тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
2.4. Порядок розрахунку та сплати податку
Розрахунок земельного податку юридичними особами провадиться самостійно за станом на 1 січня поточного року відповідно до форми земельного податку, затвердженої наказом ДПА України від 14 січня 1998 р. № 18, і до 1 лютого подається відповідній податковій адміністрації. У випадку отримання земельної ділянки протягом року юридичні особи подають розрахунок протягом місяця після отримання. Нарахування земельного податку громадянам провадиться державними податковими адміністраціями. Платіжні повідомлення про сплату податку видаються громадянам не пізніше 15 липня поточного року.
Підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру.