платника та номер його рахунку;
назву та код банку платника;
назву, ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку;
назву та код банку-отримувача;
суму цифрами;
призначення платежу.
Банківська частина системи "клієнт – банк" забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному розрахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.
Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи "клієнт – банк" і оброблення банком його розрахункових документів в електронному вигляді є окремий договір між ним і банком. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення суперечок у разі їх виникнення тощо.
Використання клієнтом системи "клієнт-банк" не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Не дозволяється формування клієнтами розрахункових документів в електронному вигляді на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем розрахункових документів в електронному вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надсилаються клієнтом до банку на паперових носіях.
Однією з перспективних форм розрахунків є вексельна. Вексель як один із різновидів кредитних грошей уже багато років активно використовувався і використовується у внутрішніх угодах країн з ринковою економікою, а також є важливим міжнародним платіжним засобом.
Головна економічна функція векселя – бути засобом оформлення і забезпечення кредитів як комерційних, так і банківських, що дозволяє. господарюючим суб'єктам оплачувати свої зобов'язання за угодами з відстрочкою платежу.
В Україні введене використання простого і переказного векселя (тратти) відповідно до Женевської конвенції 1930 року.
Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну зазначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві). Випускають такі види веселів: переказний, простий.
Крім переказних і простих, векселі бувають:
казначейські (державний цінний папір, який випускається для покриття видатків державного бюджету. Такі векселі можуть використовуватися для здійснення розрахунків, сплати податків, а при необхідності – і для застави для забезпечення кредитів);
приватні векселі, що імітуються корпораціями, промислово-фінансовими групами, банками. Гарантією надійності таких векселів є рейтинг векселедавців і стабільність їх фінансового стану);
фінансові (видаються векселедавцем для мобілізації фінансових ресурсів і мають у своїй основі депозитну природу).
Векселі застосовуються для:
розрахунків за придбані матеріальні цінності;
отримання вексельних кредитів – видача векселетримачеві позики до запитання під заставу векселя;
інкасування векселів банками за дорученням векселедержателя (зобов'язання у пред'явленні векселів у термін платнику і отримання належних платежів);
отримання позики за спеціальним позичковим рахунком, забезпеченим векселями (для підприємств, що інтенсивно використовують векселі). При цьому векселі приймають (депонуються) як забезпечення спеціального позичкового рахунку не на їх повну вартість, а на 60-90 % їх номінальної суми [13, 143].
1.3. Здійснення розрахунково-касового обслуговування підприємств
Розрахунково-касове обслуговування підприємств кредитними установами здійснюється відповідно до укладеної угоди. Угодою обумовлюються права та обов'язки сторін.
Обидві сторони, які склали угоду, несуть відповідальність за її повне або часткове невиконання.
Розрахунково-касове обслуговування здійснюється за такими напрямками:
відкриття та закриття рахунків: першого поточного (основного, додаткового, тимчасового рахунку), бюджетного, депозитного та національній та іноземній валютах і поточних та депозитних рахунків у банківських металах; внесення змін у юридичну справу; надання консультаційних послуг з обслуговування рахунків. Обслуговування рахунків не тарифікується, крім відкриття першого поточного (основного, додаткового, тимчасового рахунку) в національній та іноземній валютах;
розрахункове обслуговування вміщує різноманітні послуги, які надаються клієнтам. Основними з них є зарахування коштів на рахунки, конвертація безготівкових коштів між валютами І-ї та інших груп, одних банківських металів в інші; телекомунікаційні витрати; видача виписок і довідок за рахунком на запит клієнта; розслідування за переказами на запит клієнта; зміна або уточнення умов платежу (за переказами, здійсненими клієнтом; купівля-продаж банківських металів на У МВБ; консультацій ні послуги щодо розрахункового обслуговування та ін. Варто зазначити, що значна частина послуг не тарифікується. Однак частина з них належить до господарських операцій і передбачає встановлення тарифів, які містять податок на додану вартість. До них можна віднести: видачу довідок за здійснення операцій, оформлення перепусток, видачу довідок про наявність кореспондентського рахунку АКБ в іноземному банку на запит клієнта та ін.
касові операції з прийому готівки та зарахування її на рахунок; підготовка та видача готівки без попередньої заявки у відповідних номіналах; обмін одних номіналів банкнот на інші; проведення експертизи банківських металів; продаж бланків суворої звітності та векселів, оформлення та видача чекових книжок та ін. Частина таких операцій є господарськими, тому вони тарифікуються і передбачають сплату податку на додану вартість; проведення експертизи банківських металів; реалізацію ювілейних монет; продаж бланків векселів та бланків суворої звітності, пломб, шпагатів; встановлення і налагодження системи "клієнт – банк" тощо [13, 148].
Розділ 2. Основні вимоги щодо ведення розрахунків підприємств згідно законодавства України
2.1. Принципи здійснення розрахункових операцій в Україні
В основі організації розрахунків в Україні лежать такі принципи:
1. Грошові кошти господарюючих суб'єктів підлягають обов'язковому зберіганню на поточних, депозитних та інших рахунках у банківських закладах. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" кожне підприємство має право відкрити в банку (за власним вибором і за згодою банку) поточний рахунок для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків. Законодавство України передбачає, що для відкриття рахунку підприємство подає в банк такі документи:
заяву встановленого зразка на відкриття рахунку;
копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;
затверджений статут, зареєстрований в уповноваженому на те органі державної влади або управління;
довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України:
документ, що
