Податкові пільги

курсова робота з фінансів підприємства

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Для існування держави потрібні відповідні фінансові ресурси, які акумулюються в бюджетних і позабюджетних централізованих фондах. В ринкових умовах господарювання податкова форма такої централізації стає провідною. Економічні відносини, пов'язані з податками, в тій чи іншій мірі торкаються всього населення країни, тому теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не лише спеціалістів (економістів, юристів, керівників всіх рівнів, підприємців тощо), але і громадян країни.

Система оподаткування України почала формуватись з 1991 року. Попри незмінність основоположних принципів побудови цієї системи, закладених в Законі України "Про систему оподаткування", деякі її елементи постійно змінюються: вносяться доповнення, уточнення, поправки.

Спочатку податки у всіх державах вводились з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фінансування державних витрат. Пізніше держави в більшій чи меншій ступені почали використовувати податкові ставки і податкові пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів, і податки стали виконувати регулюючу функцію, тобто впливати на відновлення (стимулювати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшувати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення) і сприяти рішенню різноманітних соціальних завдань (таких, як захист низькооплачуваних осіб, перерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств населення, здійснення ефективної демографічної політики).

Законодавче податок має бути точно визначений. У законі про кожний податок має міститися вичерпна інформація, яка б дала можливість конкретно встановити:

Не менш суттєвою є система податкових пільг, що веде до зменшення оподатковуваного об'єкта. Вона має різноманітні форми і будується для кожного податку з урахуванням пріоритетів національної фіскальної політики.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засада фінансів підприємств.

Предмет дослідження – система пільг при оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності.

Метою курсової роботи є дослідження системи пільг при оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії оподаткування підприємств. Соціально-економічні, організаційно-управлінські проблеми регулювання системи податкових пільг відображено у публікаціях П.Т. Геги, О.Д. Данілова, Л.М. Долі, Р.П. Жарка, A.I. Крисоватого, Н.П. Фліссака та ряду інших авторів.

Дослідження здійснене на основі системного підходу з використанням таких методів: структурного аналізу, порівняльного, історичного, прогнозування.

Розділ 1. Суть та види податкових пільг

1.1. Податки як інструмент регулювання економіки. Сутність податків

За своєю економічною суттю податки є фінансовими відносинами між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів.

Податки є найбільш адекватним свободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з платниками податків.

Вони являють собою обов'язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок або до державних цільових фондів [14, 28].

Як відомо, податки з'явились з розподілом суспільства на прошарки та виникненням державності, як "внески громадян, необхідні для утримання... публічної влади..." (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, 2-ге вид., т. 21, с. 171). В історії розвитку суспільства жодна держава не змогла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій по задоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які можуть бути зібрані тільки через податки. Виходячи з цього, мінімальний розмір податків визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму її функцій: управління, освіта, охорона здоров'я, оборона, суд, охорона порядку. Чим більше функцій має держава, тим більше вона вимушена збирати податків.

Кожен вид податків, зборів та обов'язкових платежів має свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування.

Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" [6] із змінами до нього передбачає, що під податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави в сучасних умовах.

Які ж платежі слід вважати податками, а які ні? Адже частина коштів юридичними та фізичними особами вноситься не до бюджету, а до державних цільових фондів.

З позицій платника податків нема ніякої різниці, як називається той чи інший платіж і на що він в подальшому буде спрямований. Так чи інакше для платника податків він є витратами і посередньо або опосередковано збільшує ціну товарів, робіт і послуг. Ці витрати спочатку покладаються на виробника, а потім перекладаються на споживача зазначеної продукції.

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі, – це плата (збір), відрахування (збори) та податок (збір).

Плата (збір) передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, її розмір залежить від розміру ресурсів, які використовуються платником, а надходження плати визначаються державною власністю на ці ресурси.

Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає й