ці доходи.
Прикладом плати є плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, рентні платежі, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, державне мито [14, 29].
Значною мірою частина цих платежів має відшкодувальний характер, оскільки вони є платою за отримання дозволу на певні види діяльності, а також платою за послуги, які надаються державою.
Платник у відповідь на внесену ним плату державі отримує відповідні дії держави, наприклад видача торговельного патенту.
Відрахування (збори) передбачають цільове призначення платежів.
Використання цих коштів може бути повним або частковим за призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення має збір за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету, оскільки кошти сплачуються до державного бюджету, в загальній сумі якого це цільове призначення втрачається.
При цьому розміри фінансування з бюджету геологорозвідувальних робіт можуть бути меншими або більшими від проведених відрахувань. Коли фінансування цих робіт менше, ніж надходження від зазначеного збору, то цільове призначення коштів не зберігається.
Прикладом повного цільового призначення коштів є відрахування (збори) до державних цільових фондів.
До державних цільових фондів належать:
збір до Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
збір на обов'язкове державне соціальне страхування;
збір до Державного інноваційного фонду;
збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;
єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України [14, 29-30].
Використання цих коштів не за цільовим призначенням заборонено. Розмір відрахувань (зборів) встановлюється законодавством в процентах до певних показників. Так, наприклад, відрахування (збір) на обов'язкове державне соціальне страхування, на обов'язкове державне пенсійне страхування проводиться в процентах до фонду оплати праці.
Відповідно до проведення відрахувань платник одержує певні права. Так, наприклад, за здійснене платником відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування він отримує право на відповідні соціальні послуги.
Податки (збори) не мають цільового призначення і встановлюються для утримання державних структур та для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – управління, оборони, соціальної та економічної.
Податок (збір) – це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини валового внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство не може існувати.
Податки передбачають наявність встановленого законодавчим шляхом об'єкту оподаткування. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, які має плата, ні повного або часткового конкретного цільового призначення, яке мають відрахування. Хоча треба зазначити, що частково ці елементи в податках також присутні.
Одночасно слід зазначити, що якщо плата та відрахування можуть сплачуватись як державі, так і іншим юридичним або фізичним особам, то податки – це пріоритет лише держави, і тому вони надходять тільки до бюджету. Крім того, податки, плати та відрахування базуються на відмінних принципах, які враховуються при виданні та використанні на практиці нормативно-правових актів з питань оподаткування.
Податки та податкові платежі – це форма надходження коштів державі від інших форм власності, перехід власності з особистої та колективної форми в державну.
В доходах бюджету виділяється група неподаткових платежів. Відмінність їх від податків проста і випливає з їх функціонального призначення. Податки – це фіскальний інструмент формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають.
Так, наприклад, до неподаткових платежів належать доходи від реалізації конфіскованого майна, фінансові санкції, які мають юридичну, а не фінансову суть.
Для таких платежів немає спеціального фонду, і тому вони надходять до бюджету.
1.2. Склад і структура податкової системи України
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до дер-жа-вних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України по-рядку, становить систему оподаткування. Основними принципами її побудови є:
стимулювання науково-технічного прогресу, технологіч-ного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товарови-робника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
введення пільг щодо оподаткуван-ня прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов'язковість – впровадження норм щодо сплати по-датків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний пері-од, та встановлення відповідальності платників податків за по-рушення податкового законодавства;
рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'яз-кових платежів) на однакові прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;
рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дис-кримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів гос-подарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерези-дентів) при визначенні обов'язків щодо оплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
соціальна справедливість – забезпечення соціальної під-тримки малозабезпечених верств населення шляхом запровад-ження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мініму-му доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільність – забезпечення незмінності податків і збо-рів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов'язкових, платежів) на підставі показників розвит-ку національної економіки та фінансових можливостей з ураху-ванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюд-жету з його доходами;
рівномірність сплати – встановлення строків сплати по-датків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхіднос-ті забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенція – встановлення і скасування податків і збо-рів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійсню-ються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до роз-робки податкових законів з обов'язковим визначенням платни-ка податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта
