митну територію України;
поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.
поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;
поставки товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.
Рішення про застосування цієї норми приймається такими підприємствами та організаціями самостійно один раз на рік. Заяву про своє рішення з цього питання підприємство та організація – платники податку подають відповідному органу податкової служби не пізніше ніж за один місяць до початку календарного року (для новостворених підприємств та організацій – не пізніше одного місяця до початку звітного кварталу).
продажу товарів (робіт, послуг), зазначених у специфікаціях суден і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів.
Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на митній території України згідно з пунктами 5.1 та 5.2 цього Закону.
Окремі операції звільняються від сплати ПДВ тимчасово і закріплені законодавче тільки на певний період.
Наразі гостро назріла потреба проведення дискреційних заходів конструктивного спрямування з ліквідації недоцільних компонентів пільгового податкового портфеля, адже держава може стимулювати тих, хто потребує за рахунок державних дотацій, субсидій, інвестицій пільгового кредитування і, нарешті, коригування ставок податку на додану вартість. За даними ДПА України протягом 2002 р. сума податків, не сплачених через отримання пільг, становить 56,3 млрд. грн., при надходженнях – 40,6 млрд. грн. Втрати бюджетних надходжень 2002 рік на 38,8% перевищили суму фактичних надходжень. Найбільшу питому вагу в сумі отриманих пільг мають пільги щодо ПДВ – 83,1%, тобто на суму 46,77 млрд. грн. Це колосальні фінансові ресурси, що є явними втратами бюджету [19, 109].
2.3. Пільги зі сплати земельного податку
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про плату за землю" від сплати земельного податку звільняються:
заповідники;
вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ та навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
органи державної влади та місцевого самоврядування, органи прокуратури, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних сил та інших воєнізованих формувань, створених відповідно до законодавства України);
спеціальні санаторії для реабілітації хворих відповідно до Переліку, зат-верд--женого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 1 жовтня 1998 р. № 289, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі установи, об'єднання та організації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів та їх об'єднання;
ділянки державних, колективних та фермерських господарств, зайнятих молодими садами, ягідниками і виноградниками до їх вступу в період плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями і розсадниками багаторічних плодових насаджень;
релігійні чи благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю;
зони радіоактивно забруднених територій, визначених ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 лютого 1991 р. № 791А-ХІІ, зони відчуження, обов'язкового відселення, добровільного відселення і хімічного забруднення сільськогосподарських угідь, на які введено обмеження щодо ведення сільського господарства;
землі, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії сільськогосподарського освоєння;
землі державних сортовипробних станцій та сортоділянок, що використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального призначен-ня (перелік земель дорожнього господарства наведено в ст. 31 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР, а ст. 21 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ встановлено, які саме дороги належать до доріг загального користування, що підтверджується роз'яс-неннями, наведеними в листі ДПАУ від 6 березня 1997 р. за № 18-0212/11-1 603);
землі кладовищ;
вітчизняні установи культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди [2].
Законом також встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради в межах сум податку на землю, що зараховується на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів, можуть встановлювати пільги щодо сплати даного податку: часткове звільнення на певний термін та зменшення сум земельного податку.
Іншою формою надання пільг є застосування до окремих платників податку пільгових ставок. Так, відповідно до ст. 7 Закону:
у розмірі 3 % від суми податку сплачується земельний податок з ділянок, зайнятих житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, а також із земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, що зайняті виробничими будівлями;
у розмірі 25 % від суми податку сплачується земельний податок з ділянок, наданих для Збройних сил та інших воєнізованих формувань (дана норма застосовується з урахуванням зазначеної вище пільги, наданої законами про Державний бюджет), залізниць, гірничо-видобувних підприємств, а також за водосховища, надані для виробництва рибної продукції [2].
Слід мати на увазі, що у випадку, якщо право на пільгу виникає у платника податку протягом року, то вона надається, починаючи з місяця, в якому виникло це право. У випадку втрати права на пільгу діє аналогічний