роках, по яких минув строк позовної давності, про що отримувати інформацію з управлінь звітності, використавши її при проведенні документальних перевірок, наприклад: якщо суб'єкт підприємницької діяльності отримав бюджетне відшкодування по декларації за січень 1998 р. по податковій накладній, отриманій від продавця 20 листопада 1997 р., виписаній на товари (роботи, послуги), за які не проведено розрахунків станом на 20 листопада 2000 р., то такий суб'єкт підприємницької діяльності мав би у листопаді 2000 р. збільшити доходи на суму кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності – 1095 днів, і, відповідно, зменшити суму податкового кредиту, оскільки у суб'єкта не відбувається компенсації валових витрат (підпункт 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість"). Відповідно до пункту 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" однією з ознак безнадійної заборгованості є заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув термін позовної давності. Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, згідно з пунктом 1.22.1 та підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 Закону України "Про оподат-ку-вання прибутку підприємств" відноситься до безповоротної фінансової допомоги.
При розгляді причин виникнення від'ємного значення ПДВ обов'язково в акті документальної перевірки конкретно розписувати:
Щодо першої причини (продаж товарів, що були вивезені платником податку за межі митного кордону України), – крім обов'язкових вимог (контракти, умови розрахунків, кількість, вартість та інше) вказати умови вивезення (експортування) платником податків товарів за межі митного кордону України згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс". З'ясувати, чи дають змогу умови поставки, визначені ВМД, стверджувати, що товари вивезені (експортовані) платником податку. Якщо право власності на товари перейшло на території України нерезиденту, який в подальшому його вивозить (експортує) за межі митних кордонів України, то це необхідно відобразити в акті.
Щодо другої причини (придбання основних засобів, які використовуються у господарській діяльності платника податку), – вказати, що було придбано (обладнання, споруда, будівництво об'єкту). Підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи має платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду. Як бачимо, що право на податковий кредит платник податку отримує і при придбанні основних фондів у сторонніх організацій, і при їх спорудженні незалежно від строків введення їх в експлуатацію. Проте, головним критерієм для отримання права на податковий кредит по придбаних або споруджених основних фондах є їх призначення для використання у господарській діяльності, як це передбачено пунктом 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Щодо третьої та четвертої причин (наявність залишків готової продукції на складі та придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) у великих розмірах), – необхідно з'ясувати наявність складських приміщень, на яких зберігаються залишки готової продукції та ТМЦ; зазначити в акті відповідальних за оприбуткування на складі готової продукції та ТМЦ осіб, зіставити з декларацією про прибуток підприємства щодо приросту ТМЦ. У разі відсутності власних складських приміщень за допомогою підрозділів податкової міліції з'ясувати, де містяться залишки готової продукції та ТМЦ.
Щодо п'ятої причини (продаж товарів за цінами, нижчими за ціну придбання), – необхідно вказувати відповідність проведеної уцінки товарів вимогам "Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей", затвердженого Наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.1999 р. № 149/300 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.1999 р. № 921/4214. У разі, якщо уцінку товарів проведено з порушенням вимог вказаного Положення, без урахування наявності джерела для такої уцінки товарів, що призвело до виникнення від'ємного значення ПДВ і як наслідок – до бюджетного відшкодування, то суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) за придбані товари на розрахунки з бюджетом не повинні прийматися, оскільки до валових витрат відноситься лише вартість зіпсованих товарів або тих, яких не вистачає при відсутності винних. Як відомо, суми ПДВ, сплачені за придбані товари, відносяться до податкового кредиту, у разі якщо їх вартість відноситься до валових витрат. Крім того, необхідно дотримуватися положень Стандарту 9 "Запаси" бухгалтерського обліку, яким визначено, що суми нестач і витрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках.
2.3. Використання досвіду країн західної Європи в сфері боротьби з маніпуляціями в системі оподаткування доданої вартості
Податок на додану вартість є одним із найновіших винаходів податкової політики, і водночас одним із її найбільш дискусійних інструментів. Гострота дискусій щодо ПДВ у світі викликана істотними побічними ефектами, з якими на практиці виявилось пов'язане запровадження наріжної і, теоретично, найпривабливішої його риси – механізму відшкодування сум податку, витрачених у складі ціни закупівель. Практичний досвід всіх без винятку країн, де було введено цей податок, незалежно від рівня розвитку їх економік та прозорості фінансових систем засвідчив, що наявність можливості відшкодування в поєднанні зі звільненням від ПДВ операцій експорту роблять цей податок вразливим до можливості змови між платниками податку, яка дозволяє одночасно уникати сплати податкових зобов'язань та отримувати відшкодування несплаченого податку із бюджету [11].
Очевидно, що методи зловживання системою ПДВ відрізняються поміж країнами залежно від специфіки та ступеню розвиненості
