Портфель цінних паперів підприємства
курсова робота з фінансів підприємства
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливе без ефективної структурно-інвестиційної політики перебудови економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату. Перспективою виходу України з кризи може бути створення потужної виробничої бази за участю інвестованого капіталу. В її основі повинні лежати передові технології, новітня техніка, організаційно нові форми праці.
Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до вибраної стратегії.
Більшість інвесторів обирають для здійснення інвестування більше одного фінансового інструменту. Головною метою формування інвестиційного портфеля є реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів.
Мета аналізу цінних паперів протягом десятиліть залишилася, в основному, незмінною:
визначення справжньої вартості цінних паперів;
визначення ступеня ризику;
прогнозування очікуваного прибутку за цінними паперами.
Але на кінець 50-х – початок 60-х років на основі трьох факторів почалися зміни у процесі аналізу, особливо звичайних акцій.
Сучасна теорія портфеля розглядає й урізноманітнення цінних паперів, але в основному подає оптимальні методи розміщення. Одним із найпростіших засобів сучасної теорії портфеля (СТП), є метод урізноманітнення, який дозволяє інвестору зменшити до мінімуму ризик. Також СТП дозволяє інвесторам здійснити набір цінних паперів у портфелі з вищим доходом.
В Україні поступово формується інвестиційний ринок. Функціонує фондова біржа, багато підрядних контрактів укладаються на тендерних торгах. На вторинному (позабіржовому) ринку цінних паперів уже обертаються акції сотень компаній, заснованих після приватизації або новим капіталом.
Якщо розглядати питання інвестиційної сфери на рівні підприємств, то сьогодні в Україні існує роздроблений і малорозвинений ринок інвестиційних ресурсів. Організації, які працюють на ньому, діють досить неузгоджено і малоефективно. Недостатній розвиток інформаційної інфраструктури ринку заважає зустрічному руху вітчизняних підприємців і потенційних інвесторів.
Отже, зростання інтересу до вивчення інвестиційних процесів – об’єктивне явище.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади функціонування фінансів підприємств.
Предмет дослідження – фінансове управління портфелем цінних паперів підприємства.
Метою курсової роботи є дослідження фінансового управління портфелем цінних паперів підприємства.
Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
дослідити поняття цінних паперів, порядок їх випуску та обігу;
охарактеризувати особливості управління портфелем цінних паперів підприємства;
виявити методи оптимізація портфелю фондового портфелю підприємства.
Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Бочаров В. В., Данілов О.Д., Івашина Г.М., Кірейцев Г.Г., Покропивний С.Ф., Слав'юк Р.А., Філімоненков О.С., Поддєрьогін А.М., Мельник П.В., Чумаченко О.Г. та ін.
Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.
Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Розділ 1. Цінні папери: порядок їх випуску та обігу
1.1. Характеристика цінних паперів
Під фінансовими інвестиціями розуміється вкладення коштів в різноманітні фінансові інструменти, серед яких найбільш значну частку представляють цінні папери.
Ринок цінних паперів – це історична категорія, яка з'явилася і розвинулась в умовах товарно-грошових відносин та перетворилась в особливу сферу економічних відносин.
Формування ринку цінних паперів у міру розвитку ринкової економіки сприяло появі таких форм, що відображають більш загальні і суттєві якості його руху – накопичення у вигляді грошового капіталу і перетворення у позичковий чи виробничий.
Цінні папери – це грошові документи, які:
свідчать про право на володіння часткою капіталу або про відносини позики;
визначають взаємовідносини між організацією, яка випустила цінні папери, та їх власником;
передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів;
надають можливість передачі грошових та інших прав на ці документи іншим особам [6].
Головною особливістю цінних паперів є те, що вони можуть одночасно виконувати грошові функції (бути позиковими грошами) та виступати інструментом короткострокового або довгострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу.
Забезпечення обороту фінансових ресурсів на ринку цінних паперів України здійснюється через цінні папери, які відповідно до чинного законодавства поділяються на групи:
1) пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;
2) боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;
3) похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний із пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них [2].
Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, у паперовій та іншій матеріалізованій або нематеріалізованій формі (записи на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів). На відміну від загальноприйнятої світової практики, призначення названих цінних паперів, умови їх випуску та обігу мають в Україні наступні особливості:
акції комерційних банків фізичні особи можуть купувати після подання декларації про доходи, а юридичні – балансу, завіреного аудиторською службою;
облігації підприємств випускаються в розмірі не більше 25 % статутного фонду після оплати всіх випущених акцій. Дохід від облігації виплачується за рахунок коштів, які залишаються після розрахунків із бюджетом та здійснення інших обов'язкових платежів. Державні облігації випускаються на пред'явника за рішенням Кабінету Міністрів України. Комерційні банки можуть їх купувати за рахунок власних і залучених коштів. Дохід за державними цінними паперами не
