зниження ризику на фондовому ринку України доцільно віддавати перевагу прямим інвестиціям в цінні папери емітентів, що володіють реальним майном, а не купівлі акцій надбудовних структур типу холдингів.
Висока інфляція і економічна нестабільність змушують інвесторів скорочувати терміни вкладень, віддаючи перевагу інвестиціям у короткострокові цінні папери (облігації Банку України, банківські векселі і т. д.).
Сукупність вживаних до портфелю методів і технічних прийомів є способом управління, який може бути активним або пасивним. Моніторинг може бути способом як активного, так і пасивного управління.
Організація моніторингу портфелю цінних паперів акціонерної компанії представлена табл. 3.3.
Таблиця 3.
Організація моніторингу фондового портфелю акціонерної компанії [4]
Активний спосіб управління | Пасивний спосіб управління
1. Відбір цінних паперів, раціональних до покупки і низькодохідних до продажу | 1. Відбір цінних паперів в достатньо диверсифікований фондовий портфель
2. Розрахунок нового портфелю, його прибутковості і ризику з урахуванням ротації цінних паперів | 2. Оптимізація портфелю
3. Оцінка ефективності старого і нового портфелів з урахуванням витрат по купівлі-продажу цінних паперів | 3. Розрахунок мінімально необхідної прибутковості
4. Формування нового портфелю | 4. Падіння прибутковості нижче за мінімальний рівень
5. Формування нового портфелю
Кінцевою метою моніторингу служить вибір цінних паперів, що володіють інвестиційними якостями, відповідними даному типу портфелю.
Активна модель управління передбачає систематичне спостереження і швидке придбання цінних паперів, що відповідають інвестиційним цілям портфелю, а також оперативне вивчення його складу і структури. Фондовий ринок України характеризується швидкою зміною котирувань цінних паперів і високим рівнем ризику. Тому йому адекватна активна модель моніторингу, яка робить модель управління портфелю раціональнішою. За допомогою моніторингу можна прогнозувати розмір можливих доходів від операцій з цінними паперами.
Інвестиційний менеджер, що займається активним управлінням портфелю, зобов'язаний купити найбільш ефективні цінні папери і швидко продати низькодохідні фінансові активи. В даному випадку доцільно не допустити зниження вартості портфелю і втрату їм інвестиційних якостей. Тому необхідно постійно порівнювати вартість, прибутковість, ліквідність і безпеку "нового" портфелю з аналогічними показниками колишнього портфелю, щоб ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення.
Активний спосіб управління передбачає значні фінансові витрати, пов'язані з інформаційною, аналітичною, експертною і торговою діяльністю на фондовому ринку. Ці витрати можуть нести тільки крупні банки і фінансові компанії, що мають великий портфель цінних паперів і прагнуть до отримання максимального доходу від професійної діяльності на фондовому ринку.
В процесі моніторингу фондового портфелю інвестиційні менеджери часто використовують методи, засновані на аналізі кривих прибутковості, і операції СВОП (обмін одних цінних паперів на інші акції, на корпоративні облігації).
У першому випадку в процесі інвестування орієнтуються на передбачувані зміни прибутковості цінних паперів, щоб використовувати на користь інвестора майбутні зміни процентних ставок. Інвестиційні менеджери прогнозують стан фі-на-нсового ринку і відповідно до цього прогнозу коректують фондовий портфель.
Наприклад, якщо крива прибутковості в даний момент перебуває на порівняно низькому рівні і буде, згідно прогнозу, підвищуватися, то це приведе до падіння курсу надійних цінних паперів (муніципальних облігацій). Тому доцільно купувати короткострокові облігації, які у міру зростання процентних ставок пред'являються до продажу і реінвестуються в більш прибуткові фінансові активи. В даному випадку короткострокові облігації є додатковим резервом грошової готівки (ліквідності) компанії. Якщо крива прибутковості висока і матиме тенденцію до зниження, то інвестор переключається на купівлю довгострокових облігацій, які забезпечують вищий дохід.
Таким чином, активний моніторинг є безперервним процесом управління портфелем, що вимагає його періодичного перегляду, частота якого залежить від загальної ситуації на фінансовому ринку (включаючи динаміку процентної ставки).
Пасивна модель управління передбачає формування сильно диверсифікованих портфелів з наперед фіксованим рівнем ризику, розрахованим на тривалий період часу. Подібний підхід можливий для розвиненого фондового ринку з відносно стабільною кон'юнктурою. В умовах загальної економічної нестабільності, досить високих темпів інфляції в України пасивний моніторинг малоефективний.
Відзначимо найбільш загальні правила пасивного управління фондовим портфелем:
таке управління раціональне тільки відносно портфелю, що складається з малоризикованих цінних паперів;
цінні папери повинні бути довгостроковими, щоб портфель існував у незмінному вигляді тривалий час [4].
Це дає можливість реалізувати на практиці основну перевагу пасивного управління – значний об'єм накладних витрат у порівнянні з активним моніторингом.
В умовах України портфель не може бути стабільним в осяжному майбутньому, оскільки велика ймовірність втрати не тільки його вартості, але й доходу власника. У вітчизняній практиці до недавнього часу застосовувався власний метод пасивного управління портфелем. Його суть полягала в наступному. Виходячи з середньозваженої вартості капіталу інвестор визначає мінімально необхідний дохід. Після цього на основі моніторингу здійснювався відбір цінних паперів в портфель з гарантованою прибутковістю і мінімальним рівнем ризику. Сигналом до зміни портфелю є не кон'юнктура фондового ринку, як при активному управлінні, а падіння прибутковості портфелю нижче за мінімальний рівень. Отже, прибутковість є тим індикатором, який примушує інвестора переглядати склад портфелю.
Вибір тактики управління залежить і від типу портфелю. Наприклад, важко чекати високого доходу, якщо до портфелю агресивного доходу, або до портфелю агресивного зростання, застосувати тактику пасивного управління. Навряд чи будуть виправдані високі витрати на активне управління портфелем, орієнтовані на стабільний дохід.
Існують два варіанти управління портфелем:
виконання управлінських функцій утримувачем портфелю;
передача всіх функцій по управлінню портфелем іншій юридичній особі у формі трасту (банку або фінансовій компанії) [4].
Другий спосіб управління переважний для фондових портфелів крупних інвесторів.
Розглянемо обидва варіанти детальніше. У першому варіанті власник фондового портфелю управляє ним самостійно. В даному випадку утримувач портфелю зобов'язаний створити спеціальний структурний підрозділ (фондовий відділ), за яким буде закріплене управління портфелем.
У функції фондового відділу акціонерної компанії входять:
визначення цілей і
