Для підприємств з невеликим портфелем функції фондового відділу може виконувати один кваліфікований фахівець.

У другому варіанті власник портфелю довіряє здійснювати управління ним іншій юридичній особі на основі договору довірчого управління майном. За допомогою такого договору (трасту) можна управляти фондовим портфелем промислових акціонерних товариств, інвестиційних компаній і фондів.

3.5. Ризики, пов'язані з портфельними інвестиціями, і способи їх зниження

Фондовий ринок потенційно залишається важливим механізмом залучення грошових ресурсів в економіку країни, оскільки у держави і комерційних банків відсутні достатні засоби для вкладення їх в галузі господарства. Проте будь-які інвестиційні рішення господарюючих суб'єктів пов'язані з певним ризиком. Очікування втрат, порівняння їх вірогідності з передбачуваною вигодою (доходами) складають основу інвестиційних рішень акціонерного товариства.

Інвестор вкладає вільні засоби у фондові інструменти з метою отримання певного доходу в абсолютній величині. Прибутковість – відносний показник, вимірюваний відношенням одержаного доходу до вкладеного капіталу. Інвестора цікавить також майбутній дохід і оцінка ризику вкладень в цінні папери. Дана оцінка інтуїтивно встановлюється з вірогідністю відхилення величини доходу від деякого очікуваного значення.

Практика фондового ринку виробила наступну умову – чим більший передбачуваний дохід, тим вищий ризик, пов'язаний з придбанням тих або інших фондових інструментів. Ризики в інвестиційній діяльності виражаються в зниженні прибутковості реальних або портфельних інвестицій проти очікуваних величин, супроводжуються прямими фінансовими втратами або упущеною вигодою, що виникає при здійсненні фінансових операцій у зв'язку з високим ступенем невизначеності їх результатів.

На кінцевий фінансовий результат інвестиційної діяльності впливає багато випадкових чинників макро- і мікроекономічного характеру. Тому при здійсненні портфельних інвестицій доцільно знижувати ризики, що виникають із залежних від інвестора (суб'єктивним) причин (наприклад, його фінансове становище).

Фінансова операція вважається ризикованою, якщо її ефективність (прибутковість) не повністю відома інвестору у момент її укладення (ефективність недетермінована). Невідомість (недетермінованість) ефективності, а отже, ризикованість – властивість будь-якої операції з купівлею-продажем цінних паперів.

Для вимірювання наслідків дій інвестора в умовах невизначеності використовується коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) [4]

де З – максимально можлива сума збитку; Сфр – сума власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень. Даний коефіцієнт виражає ступінь ризику, що веде до банкрутства:

Рівень ризику інвестиційного портфелю по акціонерній компанії в цілому визначається за формулою [4]:

де Рріп – рівень ризику інвестиційного портфелю в цілому %; РСР1 – рівень систематичного ризику фондових інструментів 1-го виду, вимірюваний за допомогою В-коефіцієнта або в іншому порядку, прийнятому акціонерною компанією %; РНРіп – рівень несистематичного ризику інвестиційного портфелю, досягнутий в процесі його диверсифікації %; Р1 – питома вага фондового інструменту i-гo виду в об'ємі інвестиційного портфелю, частки одиниці;
n – загальна кількість видів фондових інструментів, що входять в портфель
(i = 1, 2, 3..., n).

Результатом розрахунку за даною формулою є оцінка того, наскільки вдалося понизити рівень портфельного ризику по відношенню до середньоринкового його рівня, при заданій величині прибутковості інвестиційного портфелю. Даний портфель, що повністю відповідає цілям його формування як по складу, так і по типу включених в нього цінних паперів, є збалансований інвестиційний портфель (по рівню прибутковості, ліквідності і безпеки). В окремих випадках можливе коректування (реструктуризація) сформованого портфелю під впливом чинників макро- і мікроекономічного характеру. До прийомів зниження фінансового ризику відносяться:

5) хеджування – страхування контрактів від несприятливої зміни цін, що передбачає постачання цінних паперів у майбутньому за фіксованими цінами (опційні і ф'ючерсні контракти) та ін.

Ефективність операцій по цінних паперах залежить від трьох чинників:

Перший чинник детермінований, оскільки ціна точно відома у момент здійснення операції.

Стосовно процентних цінних паперів (облігацій) відомі і перші два чинники, оскільки вони фіксовані в зобов'язаннях емітента. Проте існує ризик їх невиконання. Може бути ухвалене несподіване рішення про відстрочення погашення державних цінних паперів. В даному випадку акціонерна компанія може виявитися неспроможною і нездатною повернути борги і проценти за ними. З іншого боку, динаміка курсової вартості процентних цінних паперів також наперед не відома. Власник має право продати їх у будь-який момент до оголошення терміну погашення, якщо він вирішить, що поточний курс вигідний. У разі підвищення даного курсу в майбутньому він може опинитися в програші.

Проте ефективність процентних цінних паперів держави і корпорацій може бути передбачена з певними допущеннями, оскільки купонні і кінцеві платежі гарантуються державою або майном корпорацій. Навіть у разі банкрутства акціо-нерної компанії її кредитні зобов'язання погашаються в першочерговому порядку.

Інше положення складається із звичайними акціями. Умови їх купівлі не містять формальних обставин акціонерного товариства по виплаті дивідендів або викупу за якою-небудь фіксованою ціною. Придбання звичайних акцій, безумовно, ризикова фінансова операція.

Ризик портфелю цінних паперів – ступінь можливості настання обставини, при яких інвестор зазнає втрат, викликаних вкладеннями у фондовий портфель, а також операціями по залученню ресурсів для створення портфелю.

Отже, метою управління портфелем є досягнення