– реалізований курсовий прибуток; НКП – нереалізований курсовий прибуток; ПІ – початкові інвестиції;
ДЗ – додаткові засоби; Т1 – число місяців знаходження грошових коштів, вкла-дених у фондові інструменти в портфелі; ВЗ – витягнуті засоби; Т2 – число місяців відсутності грошових коштів, вкладених у фондові інструменти в портфелі.
Дана формула включає як реалізовані (поточні надходження плюс приріст курсової вартості), так і нереалізовані доходи в результаті приросту курсової вартості за рік. Внесені додаткові суми і витягнуті засоби зважуються по числу місяців, коли вони були вкладені в портфель.
Значення показника "прибутковості портфелю", одержане в результаті вказаних формул, може бути використано в аналізі прибутковості, скоректованої з урахуванням ризику і середньоринкових показників.
Даний спосіб порівняльного дослідження дуже зручний для інвестора, оскільки він може показати, наскільки позитивно зарекомендував себе фондовий портфель відносно ринку цінних паперів в цілому.
3.4. Моніторинг портфелю цінних паперів
Система моніторингу фондового портфелю є розробленим акціонерною компанією механізмом безперервного спостереження за ліквідністю, прибутковістю і безпекою вхідних у нього цінних паперів в умовах постійно змінної ринкової кон'юнктури.
Основними цілями розробки системи моніторингу є:
постійний контроль за рухом ринкової вартості цінних паперів і відхиленням її від середньоринкового курсу;
аналіз причин, що викликали ці відхилення;
розробка заходів по відповідному коректуванню складу і структури портфелю і виведення з нього неефективних фондових інструментів;
формування нового портфелю цінних паперів, що відповідають
інвестиційній спрямованості власника [4].
У цих цілях використовуються різні методи аналізу за станом фондового ринку і інвестиційних якостей цінних паперів окремих емітентів.
Найбільш переважними вважаються два напрями:
фундаментальний аналіз;
технічний аналіз.
Аналіз вимагає великих грошових витрат і високої кваліфікації інвестиційних менеджерів.
Фундаментальний аналіз виправдовує себе при тривалій роботі з крупними компаніями і при орієнтації на середньострокові і довгострокові інвестиції.
Прийоми технічного аналізу більш оперативні і засновані на інформації про динаміку біржових курсів акцій, що цілком достатньо для прийняття інвестиційних рішень. Часто вказані методи використовуються в комбінації.
В умовах недостатньо розвиненого ринку цінних паперів в України найбільш переважним є фундаментальний аналіз. Він включає три рівні завдань:
вивчення загальної економічної ситуації в країні;
аналіз окремих сегментів ринку цінних паперів;
вивчення фінансового стану окремих компаній-емітентів.
Результати фундаментального аналізу оформляються у формі дослідницького звіту. Вивчення загальної економічної ситуації засноване на показниках, що характеризують динаміку виробництва, рівень ділової активності, накопичення і споживання, темпи інфляції, фінансовий стан держави (бюджетний дефіцит, об'єм внутрішнього і зовнішнього боргу та ін.).
Аналіз окремих сегментів фондового ринку здійснюється в галузевому розрізі. У кожен даний момент встановлюються галузі, які перебувають на підйомі і забезпечують інвесторам найбільш вигідні вкладення засобів.
У фундаментальному аналізі практикується класифікація всіх галузей на три типи: стійкі, циклічні і зростаючі.
До стійких відносяться галузі, що випускають життєво важливу продукцію для населення, а також надають йому необхідні послуги (харчова промисловість, комунальні послуги та ін.). Ці галузі найбільш надійні з погляду інвестицій в їх цінні папери, які, проте, не відрізняються високою прибутковістю.
Циклічні галузі виробляють засоби і товари тривалого користування (автомобілебудування, енергомашинобудування, сільгоспмашинобудування та ін.). Результативність вкладень в дані галузі залежить від стадії циклу, на якій вони перебувають. Ті з них, які проходять стадію підйому, забезпечують високу прибутковість інвестицій в цінні папери.
Галузі, що зростають, відрізняються високими темпами об'єму виробництва, що перевершують темпи зростання ВВП по країні в цілому. Інвестиції в такі галузі зв'язані з великим ризиком, але вони пропонують вкладникам високий дохід в сьогоденні і майбутньому періодах.
Аналіз фінансового стану окремих акціонерних компаній дозволяє відібрати ті з них, які найбільшою мірою відповідають інвестиційним цілям вкладників.
Оцінка інвестиційної привабливості акціонерних товариств включає чотири етапи:
вивчення поточного фінансового положення і перспектив його зміни;
аналіз показників діяльності компаній (ліквідності, платоспроможності, оборотності і прибутковості активів та ін.);
аналіз складу і структури капіталу (власного і позикового);
оцінка потенціалу акцій [4].
Для визначення потенціалу акцій застосовується система покупців, що відображають якість даних фондових інструментів. Вона представлена табл. 5.3. В ході аналізу проводиться порівняння цих показників з даними інших аналогічних компаній, а також з величинами, що склалися за попередні періоди. За наслідками фундаментального аналізу складається довідка, що відображає основні фінансові показники і коефіцієнти по розглянутих компаніях. Потім робляться висновки щодо покупки, продажу або збереження в своєму портфелі цінних паперів, що емітуються даними акціонерними компаніями.
Таблиця 3.
Результативні показники інвестиційної привабливості акціонерного товариства [4]
Показники | Розрахункові формули
1 . Чистий прибуток на одну звичайну акцію | Чистий прибуток – дивіденди по префакціям
Кількість звичайних акцій у акціонерів
2. Співвідношення ринкової ціни річного доходу по акції (ціна /дохід) | Ринкова ціна акції
Чистий прибуток на одну звичайну акцію
3. Дивіденд на одну звичайну акцію | Величина дивідендного покриття
Кількість звичайних акцій у акціонерів
4. Співвідношення ринкової і номінальної вартості акцій | Ринкова вартість акції
Номінальна вартість акції
5. Норма виплати дивіденду до чистого прибутку | Дивіденд на одну звичайну акцію
Чистий прибуток на одну звичайну акцію
6. Співвідношення між бухгалтер-ською і ринковою вартістю акції | Бухгалтерська вартість однієї акції
Ринкова вартість однієї акції
Технічний аналіз інвестиційної ситуації базується на використанні графічних методів вивчення динаміки цін
В процесі графічного аналізу вирішуються три завдання:
прогнозування рівня цін;
знаходження оптимального моменту часу для купівлі або продажу цінних паперів;
3) перевірка повноти і достовірності фундаментального аналізу.
Основним методом технічного аналізу є побудова гістограм, за допомогою яких для кожного біржового дня визначаються мінімальний і максимальний рівні ціни, а також ціна при закритті біржі, тобто відображаються рівень і розмах коливань цін. Їх сукупність за достатньо тривалий період часу дозволяє вивчити основні тенденції в цінах на акції.
Для
