Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особ-ливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежу-вання функцій власника від функцій управління майном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж пра-во власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, корис-тується і розпоряджається цим майном, «вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності підприємства», тобто його статуту. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського відан-ня майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія — правовий режим май-на державних підприємств (ст.37 Закону «Про власність»). Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджу-ють і контролюють уповноважені органи), управління май-ном, розподілу прибутку тощо.

Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види: а) державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності; б) державні підприємства, засновані на республіканській (Рес-публіки Крим) власності; в) державні комунальні підприєм-ства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць. Усі ці підприємства — державні юридичні особи.

Колективне підприємство (точніше його можна було б на-звати «підприємство колективної власності») — це організа-ційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.

Визначення колективне означає, що підприємство нале-жить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Право-54 суб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з пра-вами юридичної особи) реалізується через юридичну особу — підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст.6,20,21 Закону «Про власність»). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпо-середньо здійснюють його органи управління — вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки володіє,— це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його заснов-ники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства і видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів " права колективної власності названо в статті 20 Закону «Про власність»: колективні підприємства (наприклад, підприєм-ство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство (ст.ст.25,26 Закону «Про власність»); виробничий кооператив (ст.24 Закону «Про власність»); підприємство громадської організації (наприк-лад, профспілкове — ст.28 Закону «Про власність»); підпри-ємство релігійної організації (ст.29 Закону «Про власність»);

підприємство, створене господарським об'єднанням (ст.27 Закону «Про власність»).

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство (ст.22 Закону «Про власність»).

Приватне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.

Визначення приватне, крім форми власності, виражає го-ловну особливість правового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України влас-ник уданому разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розме-жовуються.

Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визна-чених Законом «Про власність», можна назвати три види приватних підприємств:—

індивідуальне приватне підприємство, засноване на при-ватній власності і праці однієї фізичної особи (підприєм-ство однієї особи);—

сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське (фермерське) господарство);—

приватне підприємство з правом найму робочої сили за-сноване на приватній власності окремого громадянина Ук-раїни, який використовує найману працю.

Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох влас-ників (наприклад, сімейне), його майно є спільною суміс-ною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність, по-винна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст.18 Закону «Про власність»).

Спільне підприємство — це організаційна форма підприєм-ства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма влас-ності). Спільні підприємства, як правило, мають форму гос-подарських товариств, тобто є суб'єктами права колектив-ної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цьо-го є два види спільних підприємств: а) звичайні (національні) спільні підприємства; б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, ство-рене за законами України, якщо в його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвес-тиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути мен-ше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції 50 тися-чам доларів США, 100 тисячам, 500 тисячам чи 1 млн. доларів США). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону «Про підприємства в Україні», (Ст. З Закону «Про власність», ст.2 Закону «Про підприємства в Україні»),

регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 20 трав-ня 1993 р. «Про режим іноземного інвестування» та Зако-ном України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономіч-ну діяльність».

Крім форм і видів законодавець застосовує для класифі-кації підприємств поняття категорії (ст.2 Закону «Про підприємства в Україні»).

Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) кла-сифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За