підприємств, визначає власник. Щодо підприємств загаль-нодержавної власності — це підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємств державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають кон-тракти з керівниками підприємств, контролюють ефек-тивність використання закріпленого за підприємствами май-на, його зберігання. Це загальне правило. В окремих ви-падках (наприклад, щодо підприємств будівельного комп-лексу) зазначені функції і повноваження Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: корпораціям, концернам тощо. Щодо підприємств комунальної влас-ності уповноваженими органами з засновницькими права-ми є виконкоми обласних і міських Рад, місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи.
Державна реєстрація підприємств є обов'язковою юридич-ною дією при їх створенні. Вона встановлена статтею 6 За-кону «Про підприємства в Україні» та статтею 8 Закону«Про підприємництво». Ці статті визначають державні органи, на які покладена реєстрація підприємств (легалізуючі органи), а також загальні умови і порядок реєстрації. Більш детально вони визначаються Положенням про порядок державної реєстрації підприємств, затвердженим Кабінетом міністрів України.
Реєстрація підприємств є процесуально-правовою дією, внаслідок якої підприємства включаються до державного реє-стру підприємств України. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсь-ко-правовому обороті як загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа. Запис у державному реє-стрі про реєстрацію підприємства являє собою юридичний факт виникнення підприємства — суб'єкта права з правами юридичної особи. Відповідно до законодавства України підприємство визначається діючим, стає юридичною осо-бою, набуває прав та обов'язків з дня його державної реєст-рації (ст.5 Закону «Про підприємства в Україні»). Діяльність незареєстрованих підприємств не допускається. З іншого боку, підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру. Цей запис є скасуванням реєстрації.
Законодавство визначає органи державної реєстрації підприємств. За загальним правилом, це державні органи за місцезнаходженням підприємств, а саме: а) виконкоми міських, районних у містах Рад народних депутатів; б) районні, районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації.
Законодавством визначені також органи, які здійснюють державну реєстрацію окремих видів суб'єктів господарсько-го права. Так, господарські товариства, що займаються бан-ківською діяльністю, реєструє Національний банк України в порядку, визначеному Законом «Про банки і банківську діяльність». Фондова біржа підлягає державній реєстрації Кабінетом міністрів України.
Для державної реєстрації реєструючому органу необхідно подати документи, перелік яких визначено статтею 6 Зако-ну «Про підприємства в Україні» та статтею 8 Закону «Про підприємництво».
(Стаття 33 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». 'Див. про це §2 розділу І навчального посібника.)
За наявності всіх документів реєстрація підприємства здійснюється у строк не більше 5 робочих днів. Протягом цього часу реєструючий орган зобов'язаний надати заявни-ку свідоцтво про державну реєстрацію підприємства. Свідоц-тво є юридичною підставою для відкриття підприємству ра-хунків у банку за місцем його реєстрації або у будь-яких інших банках за згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний строк повідомити про це податкову інспекцію.
Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний в 10-ден-ний термін подати відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики. Ці органи вста-новлюють коди підприємств відповідно до загального кла-сифікатора галузей народного господарства Міністерства статистики України.
У разі зміни форми власності, організаційної форми або назви підприємства, воно підлягає перереєстрації, яка здійснюється у порядку, встановленому для його реєстрації.
Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише з двох підстав: внаслідок порушення вста-новленого законом порядку створення підприємства; у ви-падку невідповідності установчих документів вимогам зако-нодавства.
Не допускається відмова в державній реєстрації підприємств з мотивів його недоцільності.
Скасування державної реєстрації підприємства може бути добровільним (за заявою підприємства) або примусовим (на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках: а) визначення недійсними або такими, що суперечать чин-ному законодавству, установчих документів; б) здійснен-ня діяльності, що суперечить установчим документам та чинному законодавству України; в) у разі несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну свого місцезна-ходження.
Скасування державної реєстрації підприємства припиняє підприємницьку діяльність і є юридичною підставою для його ліквідації як господарюючого правового суб'єкта. Статусу юридичної особи підприємство позбавляється після здійснен-ня всіх заходів щодо ліквідації його як суб'єкта підприєм-ницької діяльності.
Відповідальність засновників підприємства.
Як правове поняття створення підприємства включає визначення зас-новників, їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку підприємство (організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність» (ст.ст.6,33) і Законом «Про підприємства в Україні» (ст.5) таким правом наділені безпосередньо власники засобів ви-робництва та іншого майна та уповноважені власником (влас-никами) органи, тобто фізичні і юридичні особи, що мають засновницьку право- і дієздатність. Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути «фізичні і юридичні особи, крім випадків, пе-редбачених законодавчими актами України».
Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної форми підприємства; визначення цілей і пред-мета його діяльності; прийняття рішення про його створен-ня; затвердження в установленому порядку статуту; пере-дачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органів управління, визначен-ня у статуті меж їх повноважень тощо.
Створення підприємства в юридичному розумінні являє собою затвердження та одержання передбачених законом до-кументів: рішення власника (власників) або уповноважено-го органу про створення підприємства, статуту (якщо цього