Згідно із сучасними фінансовими теоріями, підвищення добробуту акціонерів може бути досягнуте шляхом скорочення ризику для випущених цінних паперів корпорації або збільшення їхньої доходності без зростання ризику. Проте цю мету важко відобразити в абсолютних показниках, тому що умови фінансового ринку постійно змінюються. Певну допомогу в цьому відношенні надають біржові індекси ("Стандарт енд Пур 500", "Доу Джонса" та ін.). Використовуються також інші методи, наприклад порівняння дивідендів і доходів по акціях корпорації з іншими корпораціями даної галузі.
2.3. Особливості оперативного фінансового планування у зарубіжних фірмах
На відміну від стратегії, яка визначає розвиток фінансів корпорації на тривалу перспективу, оперативні плани складаються на певний період часу. У практиці американських корпорацій прийнятий п'ятирічний період. Складання і виконання "п'ятирічок" є звичайною справою великих американських корпорацій. Найдетальніше плануються ресурси та їхнє використання на перший рік п'ятирічного плану. Необхідно зазначити, що п'ятирічні плани відповідають цілям фінансової стратегії. Досягнення стратегічних цілей здійснюється поетапно шляхом зіставлення виконання конкретних планів на п'ять років. Для цього в певних випадках може бути потрібно три-чотири п'ятирічки.
Фінансовий план розробляється адміністрацією корпорації протягом 8-9 місяців, для чого готується детальна програма послідовних дій.
За такою програмою складався п'ятирічний план американської корпорації RPS ("Роенфельдт-Портер-Зіхерман корпорейшн") – провідного виробника комп'ютерної техніки й телекомунікаційного устаткування [23, 206].
Розробка плану почалася у квітні-травні, коли відділ планування здійснив аналіз економічних факторів у цілому, а також по галузі. Відділ маркетингу підготував прогноз продажу по кожній товарній групі. У червні-липні технічний відділ склав кошторис витрат на придбання нового виробничого устаткування і програму модернізації старого. У серпні-вересні фінансовий відділ дав оцінку передбачуваним капітальним витратам, розробив оперативні плани по відділах, а також проаналізував джерела фондів, що передбачалися, та їх використання. У жовтні-листопаді плановий відділ звів усі розрахунки в єдиний п'ятирічний план з додатком оглядів начальників відділів і надав йому майже закінченої форми. У грудні п'ятирічний план було схвалено виконавчим комітетом (executive Committee) і подано Раді директорів для остаточного схвалення. Схема плану має такий вигляд:
ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАН КОРПОРАЦІЇ
А. Призначення корпорації
В. Сфера прикладення капіталу корпорації
С. Цілі корпорації
D. Зовнішнє підприємницьке середовище, що передбачається
Е. Стратегія корпорації
F. Підсумок аналізу очікуваних підприємницьких результатів
G. Політика і плани в галузі виробництва товарів
І. Маркетинг
II. Організація виробництва
III. Фінанси 1. Працюючий капітал
а) загальна політика в галузі працюючого капіталу
б) управління грошовими коштами і ринковими цінними паперами
в) управління товарно-матеріальними запасами
г) кредитна політика й управління дебіторською заборгованістю
2. Дивідендна політика
3. Фінансові прогнози
а) бюджету капітальних вкладень
б) бюджету грошових надходжень і видатків
в) фінансовий баланс, що передбачається (pro forma statement)
г) зовнішнє фінансування
д) аналіз фінансового стану
4. План складання бухгалтерських документів
5. План проведення контрольних перевірок
IV. Адміністрація й особистий склад
V. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки
VI. Нова продукція
Н. Консолідований план корпорації [23, 207]
Як видно зі схеми, оперативний план фактично складається усіма відділами, кожний з них ставить свої цілі, завдання, визначає обсяги, і тільки після цього він зводиться в єдиний консолідований план корпорації.
Слід підкреслити, що основна робота з підготовки плану покладена на фінансовий відділ. Розробка політики і планів з виробництва продукції по суті визначається фінансовими показниками. Плани, що стосуються працюючого капіталу, дивідендної політики, і фінансове прогнозування покладаються в основу майбутніх виробничих планів. Але, з іншого боку, вихідну інформацію для фінансового планування дають відділ маркетингу і виробничий відділ.
Підготовка плану зв'язує всі відділи. Ретельність, достовірність, точність у розрахунках кожного відділу сприяє підвищенню якості планування.
Найважливішим розрахунком, Який визначає подальший хід складання плану, є прогноз продажів. Цей розрахунок є основою фінансового прогнозування.
Відділ маркетингу, що здійснює прогнозування продажів, аналізує дані про реалізацію продукції (sales) за 5-10 попередніх років. Програма складання прогнозу передбачає наступні дії.
Перша дія – аналіз руху продажів. Щорічний приріст продажів може бути нерівномірним, й економіст, що складає цей прогноз, має пояснити причини такої нерівномірності. Вони можуть бути пов'язані з послабленням конкурентної позиції (у випадку падіння темпів зростання) або з розширенням ринків збуту (в разі підвищення темпів). Під час побудови прогнозу продажів на рік, що планується, необхідно виділити із загальної суми продажів реалізацію за основними товарними групами і простежити їхню динаміку.
Друга – аналіз кон'юнктури основних ринків збуту, враховуючи загальний економічний напрям розвитку, тобто фазу циклу (спад, піднесення і т. д.). Якщо значна частина продукції реалізується за межами країни, необхідно зважати на тенденції економічного розвитку кожної з країн, інвестиції, вкладення в НДДКР, валютний курс, стан грошового обігу, тобто весь спектр основних економічних та фінансових показників. В обов'язковому порядку враховуються національні особливості ринку.
Третя – вивчення можливостей реклами своїх товарів, можливостей виробничої кооперації, кредитних умов, що впливають на обсяг реалізації.
Четверта – аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень. Це положення особливо важливе для продукції з тривалим виробничим циклом.
П'ята – аналіз тенденції в русі нових замовлень на продукцію корпорації.
І, нарешті, шоста дія полягає в розрахунку продажів, що передбачаються за окремими товарними групами і в цілому по корпорації.
У працях американських економістів підкреслюється, Що на прогнозування продажів впливає зовнішнє середовище з його невизначеністю і непередбачуваністю. Особливо це стосується корпорацій з великою часткою продажів на світовому ринку, де невизначеність посилюється Іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют та іншими факторами [23, 208].
Методи складання прогнозних фінансових звітів. На основі прогнозу продажів фінансовий відділ складає гіпотетичні фінансові документи: баланс комерційної діяльності, звіт про доходи і звіт про зміни фінансового стану. Прогнозні (pro forma) звіти складаються методом відсоткового відношення до продажів. Він ґрунтується