Рис. 3.. Класифікація ознак фінансової кризи [24, 14]

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

Можна назвати багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перелічені далі блоки.

1. Низька якість менеджменту.

2. Дефіцити в організаційній структурі.

3. Низький рівень кваліфікації персоналу.

4. Недоліки у виробничій сфері.

5. Прорахунки в галузі постачання.

6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.

7. Прорахунки в інвестиційній політиці.

8. Брак інновацій та раціоналізаторства.

9. Дефіцити у фінансуванні.

10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль) [24, 15].

Загалом усі названі причини кризи досить тісно взаємопов'язані, становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Безперечно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виокремити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але по суті вони зводяться до щойно перелічених.

Типові наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства такі:

виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;

підвищення тиску на ціни;

істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Розрізняють три види кризи:

Між розглядуваними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Розвиток симптомів фінансової кризи на підприємстві унаочнює рис. 3.2. Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого – до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Рис. 3.. Розвиток симптомів банкрутства [24, 18]

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації

Таблиця 3.

Фактори, що зумовлюють різні види кризи [24, 18]

Стратегічна криза | Криза прибутковості | Криза ліквідності–

неправильний вибір виробничого майданчика (місця розташування підприємства) –

неефективна політика збуту та асортиментна політика –

недосконале планування та прогнозування –

помилкова політика диверсифікації –

неефективний апарат управління –

дефіцити в організаційній структурі –

відсутність виробничої програми –

зайві виробничі потужності –

відсутність або недієздатність системи контролінгу –

форс-мажорні обставини– | несприятливе співвідношення цін та собівартості –

невиправдане завищення цін –

ризиковані великі проекти –

зростання собівартості за стабільних цін –

зменшення обороту від реалізації продукції –

збитковість окремих структурних підрозділів –

придбання збиткових підприємств –

значні запаси готової продукції на складі –

високі витрати на персонал –

високі процентні ставки; –

неефективна маркетингова політика –

форс-мажорні обставини– | невраховані вимоги золотого правила фінансування (конгруентність строків) –

незадовільна структура капіталу –

відсутність або незначний рівень страхових (резервних) фондів –

незадовільна робота з дебіторами –

надання незабезпечених товарних кредитів –

великий обсяг капіталовкладень із тривалим строком окупності –

великі обсяги низько-ліквідних оборотних активів –

зниження кредитоспроможності підприємства –

високий рівень кредиторської заборгованості –

форс-мажорні обставини

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.

3.2. Економічна сутність санації підприємств

Найбільш дієвим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому полягає сутність фінансової санації підприємств?

Термін "санація" походить від латинського "sanare" – оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [28].

Можна сказати, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І.А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

М.І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства,