За ст. 79 КпАП введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил експлуатації, а також невикористання встановлених споруд, устаткування, апаратури для очищення і контролю викидів в атмосферу – тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 82 КпАП порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів – тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та ін.

Відповідальність за адміністративні правопорушення в промисловості несуть відповідні посадові особи.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністрати­в­ними комісіями, органами Мінпраці України, органами охорони водних ресурсів, органами Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України та ін.

Перелік і повноваження цих та інших органів адміністративної юрисдикції закріплені в главі 17 КпАП [2].

Отже, до управління промисловістю відноситься і здійснення контролю над діяльністю цієї галузі господарства.

Висновки

Отже, промисловість – провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добування та переробку природних багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому.

Як об'єкт управління промисловість є досить складною системою, що поєднує різні підгалузі. Галузева організація промисловості визначає наперед складну структуру органів державного управління в цій галузі, їх різноманітні повноваження.

Правові засади організації та управління промисловістю в Україні відображені в Конституції, Господарському кодексі України, законі "Про промислово-фінансові групи в Україні" та ін., актах Президента України, Кабінету Міністрів України", відомчих актах.

Об'єктами державного регулювання на макроекономічному рівні є міжгалузеві комплекси – єдині господарські системи, які складаються з групи взаємопов'язаних галузей і покликані забезпечити потребу національної економіки у певному виді кінцевої продукції (послуг). Кожен комплекс має низку спеціалізованих галузей, технологічно, економічно й організаційно пов'язаних між собою.

До складу міжгалузевих комплексів промислового виробництва належать такі: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий.

Державне регулювання промислового виробництва у складі Міністерства економіки України провадить департамент розвитку базових галузей промисловості та виробничої інфраструктури, у складі якого функціонують відділи: економіки чорної та кольорової металургії, економіки хімічного та нафтохімічного комплексів, економіки розвитку енергетики, економіки лісопромислового та лісогосподарського комплексів, економіки машинобудівного та оборонного комплексу; департаменти: реалізації соціальної політики з відділом економіки виробництва непродовольчих товарів та послуг; розвитку агропромислового комплексу з відділом виробництва продовольчих товарів.

Суб'єктами державного регулювання промислового виробництва є Міністерство промислової політики. Міністерство вугільної промисловості, Міністерство енергетики, а також Державні Комітети: нафтової, газової та нафтопереробної промисловості; харчової промисловості; медичної та мікробіологічної промисловості та ін.

Залежно від типу галузей і форм власності державне регулювання промислового виробництва ведуть у вигляді прямого державного управління об'єктами (підприємствами) і регулювання їхньої підприємницької діяльності.

Пряме управління промисловим виробництвом передбачає: управління з боку міністерств об'єктами, що є у сфері державної власності; організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції; індикативне планування; контроль за виробництвом і розподілом частини продукції, яку виготовляють на державних підприємствах.

Держава на розвиток товарного ринку впливає через грошово-кредитну політику Національного банку України. Однак за умов кризи, монополізму виробників та інших особливостей перехідного періоду до ринкових відносин найефективнішими засобами державного впливу на процеси виробництва промислової продукції є методи індикативного планування, які реалізують державні органи, підпорядковані Кабінету Міністрів України.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради. – 1984. – № 51. – ст. 1122.

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18. – ст. 144.

4. Закон України “Про природні монополії” // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 30. – ст.238.

5. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 24. – ст. 170.

6. Адміністративне право України: Підручник для вузів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000.

7. Адміністративне право України: Посіб. для підгот. до іспитів / Г.Г. Забарний, Р.В. Калюжний, В.О.Терещук, В.К. Шкарупа. – К.: Вид. Паливода А.В. 2001.

8. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Т. 1. – Свердловск, 1972.

9. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 438 с.

10. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 222, 231.

11. Білаш В. Сім тез про державне управління: Українські та російські науковці спробували змоделювати нову державу // Політика і культура. – 2001.– № 17. – с. 18-19.

12. Воротін В. Форми та методи державного управління в умовах глобалізації // Нова політика. – 2001.–№1.– с. –39 – 41.

13. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К., 2000. – С. 3.

14.