Державний комітет промислової політики України, створений на базі Мі­ні­с­терства промислової політики України, визнається центральним органом викона­в­чої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики в галузі воєнно-промислового комплексу, конверсії, машинобудування, металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисловості, виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших галузях промисловості України [6, 302].

Державний комітет промислової політики України відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у підпорядкованих йому галузях промисловості, розробленні проектів Державного бюджету України, загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку України; розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку галузей, прогнозує розвиток у виробничій, науково-технічній, фінансовій, соціальній та інших сферах діяльності; координує діяльність підприємств, що належать до сфери його управління, у реалізації єдиної науково-технічної та інвестиційної політики в інтересах розвитку промислового потенціалу держави; здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери його управління; сприяє розвитку нових організаційних форм і структур у промисловому секторі економіки та розробленню механізмів структурної політики на горизонтальному рівні, на основі стимулювання розвитку міжгалузевих зв'язків та фінансово-промислових груп тощо.

До системи органів управління промисловістю входять також органи міністерств, державних комітетів та відомств на місцях, відповідні управління місцевих (обласних та районних, міських, міст Києва та Севастополя) державних адміністрацій (наприклад, управління промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку, управління агропромислового комплексу та ін.), які діють на підставі відповідних положень про них, і адміністрації державних промислових об'єднань, промислових підприємств. Це говорить про те, що управління галузями та підгалузями промисловості організується, як правило, за триланковою системою: міністерство – обласне управління – підприємство. У деяких випадках (при управлінні великими промисловими утвореннями – об'єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе для господарства чи галузі значення) використовується дволанкова система: міністерство – промислове підприємство або об'єднання. При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок може зростати.

Безпосереднє керівництво основною виробничою ланкою промисловості – промисловим підприємством здійснює вищий (відносно нього) орган – адміністрація об'єднання – для підприємства, яке входить до його складу, або безпосередньо міністерство – для об'єднань і деяких важливих підприємств та казенних підприємств, які прямо підпорядковані міністерству [6, 303].

До ланки управління підприємством, яке розташоване на території АРК, може включатися ще й відповідний керівний орган автономії.

Отже, систему органів управління промисловістю України згідно Конституції складають Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство промислової політики, галузеві відомства.

Розділ 3. Підприємства та їх об'єднання в промисловості. Місцеве самоврядування і промисловість

3.1. Підприємства та їх об'єднання в промисловості. Правове становище їх адміністрації

Промислові підприємства та їх об'єднання – це основні (первинні) ланки промисловості. Вони є безпосередніми виробниками промислової продукції. Їх діяльність поєднує в собі централізоване керівництво та самостійність і ініціативу в прийнятті конкретних рішень в межах своїх повноважень та відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку галузі, установ вищих органів.

Промислове підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства.

Відповідно до форм власності, встановлених законодавством України, в промисловості можуть діяти такі види підприємств:–

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;–

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;–

господарське товариство;–

підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;–

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;–

державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство [6, 304].

В Україні можуть діяти й інші види та категорії промислових підприємств, в тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Управління промисловим підприємством здійснюється відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органу, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу.

Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства е правом власника (власників) майна підприємства і реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи,

Вищим керівним органом колективного промислового підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління. Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління визначаються статутом. Правління обирає із свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління [6, 305].

Адміністрацію промислового підприємства відповідно до принципу єдиноначальності очолює його керівник. При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.

Керівник підприємства (як правило, це генеральний директор (директор) або начальник, управляючий) самостійно без довіреності діє від імені підприємства, вирішує питання господарської, фінансової, соціальної та інших видів діяльності (за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства). Його повноваження