РЕФЕРАТ

на тему:

Венчурне підприємництво як запорука технологічного розвитку

Глобалізація розвитку світової економіки, визначення її як "економіки знань" потребує реструктуризації промисловості міста, переводу її на інноваційний шлях розвитку, створення і розвитку міської інноваційної інфраструктури, адаптованої до роботи в умовах ринку і об'єднаної єдиним алгоритмом комерціалізації і трансферу технологій.

Актуальна вимога часу - комерціалізація науково-технічних досягнень, створення умов для залучення інвестицій, вільних коштів громадян для реалізації високорентабельних інноваційних проектів.

На даний час в Києві немає жодного національного венчурного фонду. Результати попередніх досліджень в цій галузі показали гостру необхідність підготовки науково-технічних досягнень до їх впровадження у виробництво, підготовки підприємств до залучення інвестицій, комерціалізації наукоємних технологій, які б стимулювали створення нових підприємств, нових робочих місць, збільшували надходження в міський бюджет і вирішували соціально-економічні проблеми міста та регіону. Всі ці питання можуть бути вирішені тільки за наявності розвиненої мережі інноваційної венчурної інфраструктури.

Процес створення інноваційної інфраструктури в м. Києві, незважаючи на її перспективність та потенційні можливості розвитку, потужний науковий і промисловий потенціал, знаходиться на початковій стадії. Він є несистемним, епізодичним. Відсутня відповідна державна довгострокова програма розвитку. Активізація цього процесу значною мірою залежить від ініціативи органів місцевої влади, окремих інститутів і підприємств.

Передумовою створення регіональної інноваційної інфраструктури є організація фінансової підтримки інноваційного підприємництва - фондів венчурного фінансування, для чого в Київській міській програмі розвитку промисловості на інноваційній основі, затвердженої рішенням Київської міської ради від 27.11.03 р. № 215/1089, планується створення міської інноваційно-інвестиційної системи, яка повинна мати наступні скоординовані складові: інноваційну інвестиційну та управлінську.

Метою інноваційної підсистеми є розвиток інноваційної культури творчості, в якій система інтелектуальної власності всебічно використовується для зміцнення економічного розвитку, підвищення матеріального добробуту населення Києва і забезпечення інноваційно-технологічної безпеки, що визначається спроможністю науково-технічного потенціалу генерувати позитивні зрушення в економіці.

Метою інвестиційної підсистеми є фінансове забезпечення модернізації економіки міста Києва на основі інноваційної моделі розвитку, яка включає до себе:

науково-технологічну модернізацію, розвиток наукоємних виробництв і подолання їх ресурсовитратного характеру;

створення і розвиток інноваційної інфраструктури;

забезпечення економічного зростання на основі широкого використання інновацій;

створення сприятливого інвестиційного клімату;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

диверсифікація міжнародних ринків збуту.

Метою управлінської підсистеми є втілення в життя прогресивних технологій інноваційного менеджменту, організаційно-методичне забезпечення і координація інформаційного та інвестиційного забезпечення процесу комерціалізації науково-технічних досягнень в промисловості міста.

З метою розвитку управлінської підсистеми держава має взяти на себе фінансування масштабних прогнозно-аналітичних досліджень з метою визначення пріоритетних напрямів науково-технологічної та інноваційної діяльності. Це потрібно не тільки для конкретизації та надання належної цілеспрямованості політиці уряду, а й для орієнтації бізнесу - як безпосередня допомога держави виробничим підприємствам у пошуку своєї ніші у світовому розподілі праці, напрямів можливого прориву вітчизняної високотехнологічної продукції на світовий ринок.

Прямою підтримкою високотехнологічних галузей виробництва має стати інфраструктура інноваційної діяльності, яка також у більшості країн створюється, перш за все, за рахунок держави і при її організуючій ролі.

Так, Уряд Москви щорічно залучає на ці цілі 4 млрд. російських рублів, які направляються для інфраструктурної підтримки комерціалізації інноваційного потенціалу міського господарства і управління.

Для порівняння, за науковим потенціалом Росія займає третє місце в світі після США і Японії, а з комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності - 86-е місце. (Фінляндія - 1-е місце). Доля Росії на ринку наукоємної продукції складає 0,3-0,5%, України - менше 0,3%.

Інноваційна інфраструктура міста (інвестиційні, інноваційні компанії та фонди, бізнес-інкубатори) діють не враховуючи інноваційних інтересів міста та пріоритетів соціально-економічного та інноваційного розвитку.

Ринкова інноваційна інфраструктура представлена в місті Києві дискретно і через відсутність єдиної скоординованої інноваційної політики з державними органами управління інноваційної діяльності, її функціонування не приносить бажаного успіху.

Інфраструктурна модель інноваційного розвитку перебуває в початковому стані. В ній представлені лише окремі типи інноваційних структур. При чому діяльність лише незначної їх частини відповідає завданням, які мають вирішуватися ними, виходячи з світового досвіду організації діяльності різних типів інноваційних структур.

Серед бар'єрів, які стримують розвиток інноваційних структур, особливого значення має невідпрацьованість механізму державного регулювання цим процесом, необґрунтована централізація прийняття рішення про створення нових структур на вищому рівні влади. Останнє можна пояснити відсутністю адекватного уявлення в органах державного управління про роль, можливості і функціональні особливості різноманітних типів інноваційних структур, а також зміст відповідальності кожних з існуючих органів державного управління.

Сучасний стан розвитку інноваційної інфраструктури свідчить про потребу збільшити увагу держави до її розвитку. Міська інноваційна система має усунути бар'єри, що перешкоджають інтеграції усіх видів ресурсів в інноваційній сфері, об'єднати науково-дослідні інститути й установи, конструкторські організації та інноваційні структури різних форм власності, які розробляють новітню продукцію, із виробництвом, створити індустрію нововведень, де з урахуванням ринкових вимог будуть забезпечені безперервність інноваційного процесу, управління та реалізації інноваційних проектів, трансфер технологій, виведення ключових галузей економіки на новий технологічний рівень.

На даний час склалась така ситуація, коли ініціювання створенню і розвитку інноваційних зрушень лежить уже не в економічному розрізі, а в гуманістичних аспектах розвитку суспільства, культурі і самосвідомості особистості, розуміння нею сенсу свого буття у країні і Всесвіті.

Інноваційна культура, загальнолюдські цінності і розвиток творчої особистості, насамперед в соціально-етичному плані - це ті складові, що передують "економіці знань" і формують необхідні умови становлення інноваційного суспільства і розвитку нового типу мислення і управління в ХХІ столітті.

Для уявлення того, де ми знаходимось і вирішення питання: бути чи не бути в інноваційному просторі передових незалежних держав, проведемо стислий