Відкритий рахунок – це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, оскільки вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого у контракті терміну імпортер повинен оплатити вартість товару шляхом банківського переказу, чека чи векселя строком платежу за пре-д'-я-вленням. Після оплати сторони роблять у своїх документах оборотні записи [19].

За відкритим рахунком розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних деталей до раніше поставленого обладнання чи машин.

Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях – ціла система різних способів, засобів і форм платежу. Залежно від співвідношення термінів платежу та поставки товару виділяють три основних способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

Під готівковим платежем мається на увазі оплата товару у повній вартості до чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця.

Під розрахунком у кредит (із розстрочкою платежу) розуміють комерційний кредит, тобто кредит експортером імпортеру чи видача авансів імпортером експортеру. Умови комерційного кредиту вказуються у контракті (враховуються особливості законодавства країн-контрагентів).

Поширення у зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу – чеків і векселів. Третім засобом платежу є банківський переказ, який здійснюється з допомогою посилання платіжного доручення від одного банку до іншого.

У зовнішній торгівлі застосовуються такі форми платежів (подано від найбільш до найменш вигідних для експортера): 100-процентний аванс, акредитив, інкасо, відкритий рахунок. В основному використовуються інкасова й акредитивна форми, які значною мірою забезпечують інтереси експортера й імпортера, їх перевага у тому, що експортер отримує виручку, а імпортер здійснює платіж тільки після відвантаження товару. Інкасо й акредитив використовуються як при готівкових розрахунках, так і при розрахунках із розстрочкою платежу. В останньому разі експортер виставляє на імпортера тратту; при інкасо оплата товарних документів відбувається чеком.

Висновки

Дослідивши зарубіжний досвід розрахунків підприємств, можна зробити наступні висновки:

1. У системі товарно-грошових відносин одним з етапів безперервного кругообороту та обороту основних і оборотних коштів підприємств є грошова форма вартості: за гроші вони купують засоби виробництва, здійснюють капітальні вкладення, тобто витрати на відтворення знарядь праці; підприємства виробничої сфери купують сировину та інші предмети праці, які, з'єднуючись із робочою силою, дають можливість виробляти нові товари. Тільки реалізувавши ці товари та отримавши за них гроші, підприємства мають змогу знову авансувати їх і продовжувати процес виробництва, інакше він перерветься. До того ж через розрахунки відбувається визнання у сфері обігу суспільної необхідності вироблених товарів. Ці обставини являють собою матеріальну основу грошового обігу в ринковій економіці – безготівкового і готівкового.

2. Методи платежу підрозділяються на наявно-грошові і безготівкові. При цьому в крупному (оптовому) обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки, а у сфері роздрібного товарного обміну як і раніше основна маса операцій опосередковується готівкою, не дивлячись на те, що в останні десятиліття активно запроваджуються різні форми безготівкових розрахунків. Проте в цілому, завдяки великому числу дрібних товарообмінних операцій, наявно-грошові платежі переважають в загальній масі операцій. Так, у Фінляндії (що перебуває на одному з перших місць у світі за розвитком безготівкових розрахунків) 70% загальної кількості операцій у господарстві здійснюється за допомогою готівки.

3. Разом із готівковими методами платежу, існує велика різноманітність видів і форм безготівкових розрахунків (чеки, дебетні і кредитні доручення (авізо), кредитні картки). Ця різноманітність у різних країнах визначається як рівнем господарського розвитку, так і традиціями, платіжними звичаями і стереотипами, що склалися історично.

4. До категорії інструментів обороту (negotiable instruments) відносяться платіжні документи, що перебувають в господарському обороті, які приймаються замість законних засобів платежу і вільно переходять від одного економічного агента до іншого. Це перевідні і прості векселі, чеки, передавані депозитні сертифікати, варанти та ряд інших.

5. Комп'ютеризація грошових розрахунків вже глибоко проникла в систему грошових розрахунків. Проте ні в одній країні Заходу не сформувалася єдина загальнонаціональна система електронних грошових переказів. Наприклад, у США одержали розвиток три основні напрямки автоматизованих платежів:

6. Способи платежу залежать від механізму оплати товару по відношенню до моменту його фактичної доставки. У зовнішньоторгових операціях існує три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

7. Поширення у зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу – чеків та векселів. А також банківський переказ.

8. До форм розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експортера від найвигідніших до найменш вигідних):

Література