Розрахункова палата проводить залік тільки за чеками, виставленими банками – членами палати. У кожному банку є особливий кліринговий відділ, куди надходять чеки, що беруть участь у механізмі взаємного заліку. На протязі робочого дня чеки, що надійшли в касу банку або поштою, сортуються за банками – членами палати. Вони формуються в пачки за кожним окремим банком; до пачки додається список з переліком чеків, сумами і загальним підсумком. До кінця дня пачки чеків зі спеціальними кур'єрами відсилаються в клірингову палату.

Раніше вся ця підготовча робота здійснювалася вручну – сьогодні ж це одна з самих високомеханізованих ділянок у банку.

До моменту закінчення роботи банків (до 5 години вечора) в палаті починається прийом чеків, що інкасуються. Кожен банк доставляє пачки чеків виставлених на інші банки і одержує копію переліку з розпискою про вручення. Пачки сортуються і розкладаються по комірках банків-платників. Прийом продовжується до двох годин ночі. Після півночі (і до 8 годин ранку) починають прибувати посильні банків за отриманням чеків, виставлених на них. У три години ранку видача припиняється і сейф опечатується. Відбувся нічний обмін чеків, на який припадає 70% всіх добових оборотів по клірингу. Це приблизно 2-2,5 тонни чеків.

Вранці проводиться ще три обміни – в 8, 9 і 10 годин. У 10 годин відбувається підсумковий залік за попередніх 24 години. (Окрім чотирьох обмінів чеків у Нью-йоркській розрахунковій палаті щодня відбувається ще один залік повернених чеків, один залік облігацій і купонів з термінами платежу, що наступили, і три обміни акціонерних сертифікатів.)

Остаточний розрахунок проводиться через федеральний резервний банк Нью-Йорка, який також є членом розрахункової палати. Після закінчення денного заліку розрахункова палата складає спеціальний меморандум, який служить підставою для бухгалтерських проводок по резервних рахунках банків у центральному банку. До 13 годин дня федеральний резервний банк посилає палаті підтвердження, що проводки зроблені. Не покрита взаємним розрахунком частина складає, як правило, 10-20% всього обороту по клірингу чеків. Взаємний залік дає величезну економію засобів і часу, в порівнянні з тим, якби кожен банк розраховувався зі всіма іншими банками окремо.

Приблизно четверта частина всіх чеків прямує для заліку в банки-кореспонденти. У цих банків при отриманні чеків на інкасо теж є декілька варіантів:

Нарешті – кліринг через систему ФРС, яка здійснює залік в загальнонаціональному масштабі, дебетуючи і кредитуючи резервні рахунки кредитних установ. Якщо залік відбувається між банками різних резервних округів, то використовується Міжокружний розрахунковий фонд (Interdistrict Settlement Fund).

Чековий кліринг у інших країнах за загальними принципами аналогічний тій схемі, яка прийнята в США. Проте є своя специфіка.

Кліринг кредитових ваучерів або банківські платежі в системі жиро (Bank giro). Ця форма розрахунків була введена у Великобританії в 1960 році як альтернатива системі безготівкових поштових переказів за рахунками жиро (post giro). Суть методу полягає в тому, що сума зараховується в кредит рахунку одержувача в будь-якому відділенні лондонських банків клірингу на основі спеціального платіжного доручення (кредитового ваучера). Кредитовий ваучер заповнюється платником і здається в банк, де ведеться його рахунок, для переведення цієї суми на рахунок одержувача. Всі кредитові ваучери піддаються тій же підготовчій обробці, що й чеки, перед відправкою в розрахункову палату. За наслідками клірингу кредитових ваучерів складається щоденна розрахункова відомість, і непогашені суми зараховуються на рахунки банків клірингу в Банку Англії.

У банках постійно ведеться пошук способів удосконалення документообігу і скорочення витрат. Зокрема, одним з таких способів є так звана транкація чеків (truncation), тобто зупинка подальшого руху чека в процесі його обробки в банку шляхом запису його даних на електронні носії. Ці відомості вводяться в комп'ютер і потім використовуються для розноски відомостей по рахунках або передачі їх у автоматичну розрахункову палату. Сам же чек або зберігається в архіві банку, або знищується. Це дозволяє економити витрати, пов'язані з обробкою і сортуванням чеків, а також поштові витрати по поверненню погашеного чека власнику рахунку.

2.3. Автоматизовані платіжні системи

Комп'ютеризація грошових розрахунків вже глибоко проникла в систему грошових розрахунків. Проте ні в одній країні Заходу не сформувалася єдина загальнонаціональна система електронних грошових переказів. Наприклад, у США одержали розвиток три основні напрямки автоматизованих платежів:

Почнемо розгляд напрямків розвитку автоматизованих платежів з "роздрібних" систем електронних розрахунків, пов'язаних з обслуговуванням банківської клієнтури. У США є декілька систем такого роду.

2.3.1. Автоматичні розрахункові палати

Автоматичні розрахункові палати – АРП (Automated Clearing House – ACH). АРП виконують по суті ті ж функції, що й звичайні розрахункові палати, проте паперові носії замінені тут на засоби електронного представлення документів (магнітні диски і стрічки, магнітооптичні носії), де записана вся необхідна інформація про грошові операції і які придатні для швидкісної обробки на ЕОМ.

У створенні АРП у США велику роль зіграв центральний банк – ФРС, який узяв на себе загальну організацію досліджень і фінансував значну частину витрат за проектом.

АРП особливо ефективні при здійсненні масових платежів, що регулярно повторюються. Вони обслуговують як дебетові, так і кредитові операції. Дебетові операції пов'язані з наперед обумовленими в договорі списаннями, що багато разів