Розділ 3. Система міжнародних розрахунків підприємств

3.1. Способи платежу

Способи платежу залежать від механізму оплати товару по відношенню до моменту його фактичної доставки. У зовнішньоторгових операціях існує три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що роз-рахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практич-но тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" викорис-товується як протиставлення авансовому та кредитному способам платежу.

Готівковий платіж, залежно від вибраної сторонами у контракті форми розрахунків, проводиться, якщо дотримано таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав телеграфне повідомлення про закінчення навантаження товару; імпортер одержав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин чи днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти прийому товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера – остання [19, 246].

Платіж готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи після передачі продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцеві.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.

Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого – забезпечує виконання зобов'язань, взятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, то експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватися у грошовій і товарній формі. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальна сировина). Аванс у грошовій формі визначається у процентах від контрактної вартості замовлення.

Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру та новизни товару, його вартості, строку виготовлення тощо. Найчастіше аванс складає 15-20% від вартості замовлення і виплачується після підписання контракту [19].

Звичайно покупець, виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, коли експортер не виконає умов замовлення, або в контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань аванс повертається імпортеру у повному розмірі.

У міжнародній торгівлі аванси даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, які потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс є запорукою того, що дефіцитний товар буде поставлений саме цьому покупцеві.

Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом.

Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцю одночасно, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку межу, продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80-85%, решту покупець оплачує авансом, що дозволяє продавцю покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (1-5 років) та довгострокові (5-10 років і більше). У контракті обумовлюється вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого за кредитом не відбувається погашення процентів, та інші умови.

При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу чи затримці платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви пер-шокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків [19].

Гарантії бувають платіжні та договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні – покупця.

3.2. Засоби платежу

Поширення у зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу – чеків та векселів.

Чек – це безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові грошової суми чекодержателю готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як отримає товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, використання чека як засобу платежу дозволяє економити витрати на обіг дійсних грошей і прискорює платежі, позаяк всі чеки оплачуються після подання.

Виписаний чекодавцем документ повинен мати покриття. (Законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставлення чека без покриття). Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються у межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки у результаті надання банками кредиту.

Як засіб платежу у міжнародному обороті чек використовується у розрахунках за поставлений товар при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги,