ПЛАН

Вступ

Частина I. Сутність фінансового аудиту

Частина II. Організація проведення фінансового аудиту в Україні.

Частина III. Нові теорії аудиту.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додаток.

Вступ

Фінанси , як необхідна умова суспільного відтворення , існували та виконували свої функції ще з часів існування держави у сучасному розумінні даного слова , але за часів командної економіки їх , зокрема контрольну функцію , розглядали здебільшого в макроаспекті. В наш час, з переходом нашої країни до ринкової економіки , більше уваги починають приділятися окремим господарським одиницям , що зумовлює зростання уваги до такого відносно нового для України явища , як фінансовий аудит.

В цій роботі в першій частині буде розкрито сутність фінансового аудиту , коротко розповідається про історію його виникнення, основні тенденції та напрямки використання , що послуговує передмовою для другої частини.

В другій частині висвітлюється методика проведення фінансового аудиту в Україні та конкретизуються питання щодо розрахунку деяких аналітичних показників , на основі яких проводиться основний аналіз фінансового стану підприємства , його прибутковості , переспектив розвитку і т.д. Вказуються методи та джерела , на основі яких вони розраховуються.

Третя , заключна частина , присвячена новим теоріям в аудиті . Тут розглядаються як світові напрямки в теорії фінансового аудита , так і нова вітчизняна концепція «Аудит 2000» , яка розроблена на основі використання світового досвіду , але інтегрована для використання в Україні.

Частина 1. Сутність фінансового аудиту

Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з`явився порівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність», (22 квітня 1993 року). Але як вид діяльностві людей від має велику історію.

На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почала розвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою частку прибутку. А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу . У зв'язку з цим в Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 року призначаються так звані візитатори, які перевіряють бухгалтерські книги купців, тобто в нинішньому розумінні перевіряють достовірность обліку і звітності підприємців. Візитаторы Генуї повинні були бути не молодшими 30 років (накопичено мінімальний життевий та профессійный досвід) та мати мінімально власності на 3000 лір (тобто мати достатнє матеріальне забезпечення і почуття моральної й матеріальної відповідальності). Ці ревізори вважаються першими представниками профессійного прошарку в галузі аудиторської служби.

У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупних торгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішня аудиторська служба. У купців це завдання входило спочатку в обов`язки головного бухгалтера, який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, а потім, у зв'язку з розширеннням контрольних функцій, створюються спеціальні аудиторські служби на підприємстві, які поступово перетворюються на внутрішній аудит.

Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чи групу об`єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складав аналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й для засновників і власників підприємства.

У 1578 році на німецькомовній территорії вперше було засвідчене існування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерських книг, котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ці ревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книг неплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ці ревізори повинні були складати присягу про чесну та незалежну перевірку боржників.

З 1681-1701 р.р. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери як представники вільної профессії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германії немає нічого незвичного в залученні незалежних і довіренних "панів ревізорів".

1931 рік - рік народження професії аудитора в Германії в сучасному розумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликано глибокою економічною кризою з сенсаційнним банкрутством німецьких акціонерних товариств, а також випливаюча звідси втрата довіри до підприємств і підприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс-президента про акціонерне право, банківський нагляд і податкову амнистію. Ця постанова передбачала введення обов'язкової ревізії , детальні нормативні акти по структурі і оцінці річного балансу, а також встановлювала тиражі для публікації визначених даних в звіті про господарську діяльність, розробку інструкцій та стандартів по аудиту.

В Росиї ще в кінці ХIХ сторічя з’явились перші школи, в яких викладались елементи аналізу, аудиту та комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, що пов’язав між собою бухгалтерський облік, аналіз та аудит, вважається А.К.Рощаховський.

Таким чином, профессія аудитора виникла після глибокої економічної кризи і ме-тою її створення було виконання визначених функцій захисту и порядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так і економіки країни в цілому.

В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Аudіtоrs)- особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. В перекладі з латині це слово означає слухач.

Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу до перевірки фінансово-господарських документів - консультаційного, принципово -доброзичливого, а також знаннням не тільки бухгалтерського обліку і звітності, але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудитор не стільки намагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні) помилки, скільки дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарської діяльності та підтвердження (чи спростування) фінансово - виробничих результатів діяльності підприємства за звітний період и можливі перспективи развитку на майбутнє. При цьому, основою висновків аудитора є ретельна перевірка всієї бухгалтерської звітності. Аудитор за статусом - незалежний експерт, тобто він самостійно здійснює свою діяльність під власну відповідальність. Він може працювати самостійно, має іменну особисту (на фізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись у податковому органі