Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат (другий розділ балансу) та грошових коштів, розрахунків та інших активів (третій розділ активу баланса).

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних харак-теристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефектвніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповіль-нення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Для визначення тенденції обіговості оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко). Це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції без врахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1):

Ко = ф.2 (ряд 010 - ряд 015 - ряд 020) : ф.1 (ряд 150 + ряд 320).

Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту обротних засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту ( Чо ) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіціента оборотності:

Чо = Т : Ко,

де

Т - кількість календарних днів звітного періоду.

Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів.

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів і тривалість одного обороту запасів.

Коефіціент оборотності запасів (Коз ) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:

Коз = ф.2 ряд.040,графа 4 : ф.1 ( ряд.150п+ряд.150к) * 0,5 х

де

п- напочаток звітного періоду;

к-на кінець звітного періоду.

Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду.

Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз) визначається анлогічно показнику Чо:

Чоз = Т: Коз.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

-зростання виробничого потенціалу підприємства;

-прагнення за рахунок вкладів у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

-нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів імобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів та затрат необхідно проінілізувати. Чи не відбуваєтьсч це збільшення за рахунок необгрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованності і погіршення фінансового стану пілприємства.

При аудиті розділу «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованності (ряд.170), в тому числі простроченої (ряд.180 ), по векселях одержаних (ряд.190 ).

Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємству товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіціент абсолютної ліквідності Кал, який характеризує негайну готовність підприємства ліквідували короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грощових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових (поточних) зобов’язань:

Кал= ф.1(ряд.250+ряд.260+ряд.270+ряд.280+ряд.290):ф.1 ряд.750.

Значення Кал є достатнім у межах 0,2+0,35, а менше 0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності.

Аудит витрат на виробництво провадиться на підприємствах, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Дані для проведення аналізу береть з річної або квартальної форм 5 - с - «звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг».

Детальніше аналізуються ті статті витрат, які становлять у них значну частку. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.

При значних питомих витратах у загальному обсязі матеріальних витрат (ряд 012 форми 5 - с) за газ, електроенергію, паливо, тепло, воду вказуються їх абсолютні та відносні величини.

Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку від реалізації (П) до собівартості продукції (С) (робіт, послуг):

Р = П : С х 100 % = ф2 ряд 050 : ф2 ряд 040 х 100%.

Усі дані беруться із ф2 - «звіт про фінансові результати та їх використання».

У процесі аналізу визначається, як змінюються протягом певного періоду значення прибутку від реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності, розглядаються фактори, що призводять до їх зміни.

Крім того, вивчається вплив на балансовий прибуток підприємства таких показників, як: виручка від реалізації, ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізованої продукції, а також прибуток (збиток) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій (рядки 060, 070 ф.2).

Необхідним елементом аналізу є дослідження результатів фінансової діяльності та напрямків використання прибутку.

Аналізу підлягає розподіл прибутку звітнього та попереднього років, який відображений в ф.2.

У тому випадку, коли підприємство збиткове можна зробити висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підприємства для ведення ним нормативної господарської дяльності.

За наявності збитку попереднього або звітнього року співвідношення у відсотках для відповідної графи не розраховується. Аналізується тільки відхилення по статтях використання прибутку.

Якщо на виробничий розвиток спрямовано менше 30 % чистого прибутку, необхідно встановити об’єктивність причин такого розподілу, а також звернути увагу на розподіл прибутку «на інші цілі».

Якщо підприємство використало прибутку більше, ніж його отримало (ряд 481> ряд 482), то у такому випадку необхідно звернути увагу які саме статті витрат призвели до збитку.

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу, вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження окремих структурних