Страхування рахунків клієнтів усіх брокерів та членів бірж, зареєстрованих у Комісії з цінних паперів від втрат, пов'язаних із діяльністю брокерських фірм, здійснює напівдержавна корпорація. Кожен рахунок може бути застрахований цією корпорацією на суму до 500 тис. дол. США. Подібним страхуванням від втрат на фондовому ринку займаються також приватні страхові компанії.

Лондонська фондова біржа є велиим міжнародним фінансовим центром, де котируються не тільки цінні папери, емітовані резидентами, а й значна кількість іноземних цінних паперів та фінансові інструменти євроринку.

До 1980 р. на біржі здійснювалося лише одне офіційне котирування, а починаючи з 1980 р. було введено три офіційних котирування і одне неофіційне. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій. Мінімальний статутний капітал емітента для допуску до котирування має становити не менше ніж 50 тис. фунтів стерлінгів.

До 1986 р. у торгівлі "з голосу" головною фігурою був джоббер (дилер), який мав у операційному залі пост і займався купівлею та продажем визначених цінних паперів з брокерами, які працювали на замовлення клієнтів. У 1986 р. на біржі була проведена реформа, в результаті якої запроваджено комп'ютерну систему автоматичного котирування. Іноземні фірми змогли купувати місця на біржі, і корпорації отримали змогу ставати членами біржі. Джоббери стали називатись маркет-мейкерами. їм дозволили вводити до комп'ютерної мережі свої ціни на купівлю та продаж визначених цінних паперів. Користувачами системи, але з іншими правами стали також брокери, емітенти, інвестиційні інститути, менеджери інвестиційних фондів. Брокерам було дозволено укладати угоди між собою без посередництва маркет-мейкерів, а також виконувати дилерські функції.

У 1986 р. відбулося злиття Лондонської фондової біржі з саморегульованою організацією, учасниками якої були дилерські фірми, що здійснювали торгівлю іноземними цінними паперами. В результаті злиття Лондонська біржа набула статусу міжнародної і стала називатись Лондонською міжнародною фондовою біржею.

Токійська міжнародна фондова біржа виникла в 1878 р. Вона є найбільшою фондовою біржею в Японії, на яку припадає близько 80% національного біржового обороту цінних паперів. Членами біржі є фірми — торговці цінними паперами, що мають відповідну ліцензію на торгівлю. На біржі котируються акції близько 1700 емітентів, а також облігації. Торгівля відбувається через аукціон "з голосу" та в електронному режимі в двох різних залах. Цінні папери котируються тільки офіційно. На біржі відбувається два відкриття в день, оскільки вона працює з перервою: з 9.00 до 11.00 та з 13.00 до 15.00.

Торги "з голосу" проводяться спеціалістами (аукціоністами), які приймають заявки від учасників торгів і проводять аукціон. Котируються близько 200 акцій, які найбільш активно купуються і продаються. Торги з менш активними акціями, включаючи іноземні, здійснюються в електронному режимі. В операційному залі електронної торгівлі знаходяться комп'ютери, засоби зв'язку та спеціалісти. Інші учасники торгів фізично в залі не присутні. Близько 50% угод у режимі електронної торгівлі укладаються без участі спеціалістів. Відіграючи головну роль у біржовій торгівлі, спеціалісти біржі не можуть, як спеціалісти інших бірж, здійснювати операції за свій рахунок.

Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає більш як 90% угод, що укладаються на національному біржовому ринку.

На біржі існує три рівні котирування. Офіційне котирування призначене для великих корпорацій, які отримують стабільні прибутки, регулярно виплачують дивіденди, розміщують на ринку значну частину акцій і виконують рекомендації установ, які координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні папери іноземних емітентів. Акції малих та середніх підприємств котируються на другому рівні, який називають вторинним ринком. На третьому рівні, так званому вільному ринку, котируються цінні папери, що не були допущені до котирування на вищих рівнях.

На першому рівні укладаються як касові, так і строкові угоди з цінними паперами, на другому та третьому рівнях учасники ринку укладають тільки касові угоди.

Біржові торги проводяться протягом трьох годин з 11.30 до 14.30 кожного робочого дня. Спочатку проводиться котирування державних та корпоративних облігацій, а після цього акцій.

Франкфуртська фондова біржа, яка виникла в XVI ст., відіграє на сьогодні визначальну роль на біржовому ринку Німеччини. На біржі сконцентровано близько 3/4 біржового обороту акцій та облігацій. Як і інші сім фондових бірж Німеччини, Франкфуртська біржа є некомерційною напівдержавною установою. Рада біржі обирається її членами — маклерами, серед яких більшість є представниками банків.

Біржа працює протягом трьох годин на день. Угоди, не укладені протягом біржової сесії, можуть бути укладені після закриття біржі за допомогою однієї з трьох автоматизованих систем котирування, які організовані основними групами біржових посередників.

На біржі існує три рівні котирування. Офіційне котирування використовується для акцій найвідоміших корпорацій. Другий рівень — регульований ринок, призначений для котирування цінних паперів середньої якості. Третій рівень — вільний ринок, який не потребує від емітентів виконання особливих вимог для включення цінних паперів до котирування.

Характерною рисою фондового ринку Німеччини є величезний вплив на біржовий ринок монопольних банків, які займаються емісією та розміщенням цінних паперів, активно діють на вторинному ринку і володіють великими пакетами цінних паперів. До 10% акцій належать комерційним банкам.

Ринок Німеччини також відрізняється досить стійкою структурою національного акціонерного капіталу. Близько половини всіх акцій знаходяться у постійному володінні й практично не перебувають в обігу на ринку.

Копенгагенська фондова