При укладанні угод своп учасники керуються уніфікованими міжнародними та національними стандартами і правилами. Договори за кожною угодою своп не укладаються, сторони підписують одну угоду, яка регулює всі їх подальші взаємовідносини при проведенні операцій своп. Угоди за свопами укладаються по телефону. Необов'язково, щоб процентні платежі збігалися в часі. Наприклад, одна сторона може перераховувати платежі щомісяця, інша — щокварталу. Мінімальний обсяг угод своп — 5 млн дол. США, 10 млн нім. марок.

Розрізняють два види процентних свопів: чистий та базисний.

Чистим процентним свопом називають угоду між партнерами про обмін процентного зобов'язання з фіксованою ставкою на зобов'язання з плаваючою ставкою. При цьому учасники свопу обмінюються процентними платежами, а не зобов'язаннями в повному обсязі. Платежі за свопами здійснюються, як правило, в розмірі різниці між процентними ставками, а не в розмірі самих процентних ставок.

Суму боргу, за якою здійснюються процентні виплати, називають основною сумою або номіналом свопу. Процентні платежі розраховують на базі обумовлених ставок та визначеної основної суми. Обмін процентними платежами дає змогу кожному учаснику свопу змінити структуру свого боргу на більш прийнятну для його потреб. Чистий процентний своп з обміну фіксованої ставки на плаваючу в одній валюті називають також "ванільним свопом".

Процентний своп не є кредитною угодою. Кожен позичальник — учасник свопу виконує зобов'язання перед своїм кредитором, сплачуючи як проценти, так і основну суму боргу. Кредитори отримують процентні виплати за боргом, не визначаючи, чи вони отримані в результаті свопу, чи безпосередньо від позичальника. Як правило, банки є постійними учасниками свопів, виступаючи то як посередники, то як безпосередні учасники обміну процентними платежами. Виконуючи роль посередника, банки отримують та здійснюють платежі за свопом кожному з учасників свопу та ізолюють учасників свопу один від одного.

Прикладом свопу може бути угода між комерційним банком та корпорацією в США про обмін щороку протягом п'яти років процентними платежами на основі суми (номіналу свопу) в 100 млн дол. США. Згідно з цією угодою банк погоджується сплачувати щороку корпорації 9% від номіналу, тобто 9 млн дол. США. Корпорація при цьому щороку сплачуватиме банку процентну ставку за однорічними казначейськими зобов'язаннями. Якщо протягом одного з років процентна ставка за зобов'язаннями буде становити 6%, корпорація сплатить банку за цей рік 6 млн дол. США.

Розглянемо механізм функціонування процентного свопу на прикладі (рис. 11.1). Компанія А, що має рейтинг ААА, емітувала облігації з фіксованим купоном 10% на суму 10 млн дол. США. На ринку зобов'язань з плаваючою ставкою вона має змогу залучити кошти під ставку LIBOR + 100 б.п.

Рис. 11.1. Схема платежів за процентним свопом

Компанія Б з рейтингом ВВВ отримала кредит під плаваючу ставку LIBOR + 150 б.п. розміром 10 млн дол. США. На ринку з фіксованою ставкою вона може залучити кошти під 11,5%.

Компанії приймають рішення укласти угоду своп про обмін процентними ставками, згідно з якою компанія А буде виплачувати компанії Б (а та згодом своєму кредитору) плаваючу процентну ставку LIBOR, а компанія Б буде сплачувати А фіксовану процентну ставку 9,5%.

Проаналізуємо процентні виплати, які здійснюють компанії А та Б. Власникам облігацій (кредиторам компанії) А сплачує фіксований процент — 10%. Від корпорації — учасника свопу Б отримує процентні платежі в розмірі 9,5%, корпорації Б сплачує ставку LIBOR.

У результаті укладення угоди своп корпорація А сплачує плаваючу ставку, яка дорівнює LIBOR + 50 б.п., що на 50 б.п. менша від ставки, за якою вона могла б безпосередньо залучити кошти на ринку.

Компанія Б сплачує банку, що надав їй кредит, ставку LIBOR + 150 б.п. Компанії А сплачує фіксований процент (9,5%). Від компанії А отримує плаваючу процентну ставку LIBOR. Підсумкові процентні виплати компанії Б є фіксованими і становлять 11%, що на 50 б.п. менше від ставки безпосереднього залучення коштів на ринку.

Отже, кожна з компаній — учасниць свопу змогла змінити структуру своїх процентних виплат за боргом. Б замінила виплати за плаваючою процентною ставкою на фіксовані виплати, А перейшла до виплати плаваючої ставки. Крім того, обидві компанії отримали доступ до процентних ставок, що на 50 б.п. менші від ставок, за якими вони безпосередньо могли б залучити кошти на ринку. Цей виграш у процентних ставках обумовлений різною відносною перевагою компаній А і Б на ринках з фіксованою та плаваючою ставками.

Розглянемо процентні платежі за свопом у випадку, коли фінансовим посередником в організації свопу виступає банк. Якщо в попередньому прикладі учасники свопу розподіляли виграш 100 б.п. між собою порівну, то в цьому випадку частка виграшу припадає на комерційний банк, який виступає організатором свопу. Те, що для учасників свопу є виграшем від проведення угоди, для банку є прибутком, отриманим за фінансове посередництво в проведенні такої угоди. Схема платежів за свопом наведена на рис. 11.2.

Рис. 11.2. Схема платежів за свопом при посередництві банку

Через банк відбуваються процентні виплати за плаваючою ставкою LIBOR від А до Б. При проходженні фіксованої процентної ставки через банк у ньому залишається додатна різниця 0,1% (9,55% - 9,45% = 0,1%). Помножені на основну розрахункову суму (суму боргу) 0,1% становитимуть прибуток банку від посередництва в цій операції. Нижче показано платежі, які здійснюються компаніями А, Б та банком-посередником у цьому свопі.

Отже, в результаті проведення свопу компанії А і Б отримали доступ